Конституційна реформа Леоніда Кучми
8 грудня 2004 року Верховна Рада України ухвалила зміни до Конституції, спрямовані на перетворення політичної системи України з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Вони відкрили шлях для мирного виходу з тривалої політичної кризи, у 2010 вони були скасовані і знову відновлені у 2014.
12536
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

З початку 2000-х політичний режим президента Леоніда Кучми зіткнувся з низкою внутрішньо- та зовнішньополітичних викликів. На підставі оприлюднених записів його розмов у власному кабінеті він був звинувачений, зокрема, у причетності до викрадення та вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, що дало поштовх кампанії масових протестів "Україна без Кучми! ", та порушенні міжнародних санкцій щодо Іраку, що стало причиною політичної ізоляції Кучми світовими політиками.

З огляду на ситуацію Кучма змінив внутрішньополітичний курс — якщо раніше його зусилля були спрямовані на максимальну концентрацію влади у своїх руках (цьому, наприклад, слугував конституційний референдум 16 квітня 2000 року), то після 2002 року його метою стало забезпечення безпеки та недоторканості власної і найближчого оточення після ймовірної зміни глави держави. Тому ним було поставлене завданням послабити інститут президента та впровадити парламентську форму правління. Крім того, зміна конституційних засад розглядалася частиною оточення Кучми як законний спосіб знову виставити його кандидатуру на посаду Президента України. Опосередковано конституційна реформа мала також знизити напругу у протистоянні між двома основними кандидатами на посаду Президента — Віктором Ющенком і Віктором Януковичем.

Відповідно, 4 вересня 2003 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект №4105 (ініціаторами були зазначені депутати Степан Гавриш, Раїса Богатирьова, Катерина Ващук), одним з головних нововведень якого було обрання Президента України у Верховній Раді, при посиленні ролі Кабінету Міністрів. 19 вересня 2003 року в парламенті був зареєстрований ще один провладний законопроект №4180 (його ініціаторами крім згаданих вище також був Микола Гапочка), який за своїми положеннями дублював №4105.

У грудні 2003 року законопроект №4105 був прийнятий Верховною Радою за основу, а у березні наступного року отримав позитивний висновок Конституційного суду. 8 квітня 2004 року він був винесений на голосування, але не отримав необхідних 300 голосів.

Згідно, 158 статті Конституції України законопроект про зміну Конституції у випадку відхилення міг розглядатися лише за рік. Тому влада вдалася до плану "Б" — законопроекту №4180, видаючи його за новий документ. Він був схвалений за основу 23 червня, 4 вересня визначений Кучмою як "невідкладний", 19 жовтня отримав позитивний висновок Конституційного суду. Однак так і не був проголосований до президентських виборів, перший тур яких відбувся 31 жовтня — обидва конкуруючі кандидати, що мали впливові парламентські фракції, сподівалися виграти перегони та отримати усі президентські повноваження.

Однак через масові акції протестів, викликані фальсифікаціями другого туру виборів, що відбувся 21 листопада, і застосування адміністративного ресурсу, оголошений Центрвиборчкомом переможцем провладний кандидат Віктор Янукович не зміг отримати посаду Президента — 25 листопада Верховний Суд України заборонив офіційну публікацію результатів другого туру виборів, котрі 27 листопада Верховна Рада визнала недійсними.

Вихід з політичної кризи вдалось знайти завдяки тривалим переговорам і напрацюванню компромісного рішення: з боку влади — Кучми та Януковича — головною поступкою була згода на проведення переголосування другого туру виборів, а з боку опозиції — згода на конституційну реформу, однак за умови збереження всенародного обрання Президента України. Серед узгоджених нововведень було також продовження терміну каденції новообраних президента та парламенту до п'яти років і передача основних повноважень у виконавчій гілці влади Кабінету Міністрів, який мав формуватися парламентською більшістю.

Отже, 8 грудня 2004 року законопроект №4180 був розглянутий у Верховній Раді та ухвалений як закон №2222 одним пакетом з іншими компромісними законопроектами, отримавши 402 голоси з 442 зареєстрованих народних депутата. Відразу у залі він був підписаний Леонідом Кучмою, який для цього спеціально приїхав до парламенту.

Імплементація політичної реформи відбувалася у два етапи, починаючи з 1 січня 2006 року і повністю вступила в дію з початком роботи нової Верховної Ради 25 травня 2006 року.

Конституційна реформа 2004 року була скасована після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року. Відповідне рішення 1 жовтня виніс Конституційний суд, аргументуючи свою позицію, що низка поправок внесених у законопроект №4180, свого часу не були схвалені Конституційним судом. 7 жовтня 2010 року парламент вніс необхідні зміни у 32 закони, тим самим повернувши країну до президентсько-парламентської форми правління у редакції Конституції 1996 року.

У ході Революції гідності 21 лютого 2014 року парламент 389 голосами ухвалив повернення до Конституції 2004 року.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 5
Володимир Головко спеціально для © «Цей день в історії», 30 грудня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 8 грудня

Вступ США у Другу світову війну

1941
#ЦейДень

Все про 8 грудня

Події, факти, персоналії

Китайська Республіка Тайвань

1949

Убивство Джона Леннона

1980

Останнє фото Джона Леннона

1980

Біловезька угода Білорусії, Росії і України

1991

Повалення пам'ятника Леніну в Києві

2013