Із загостренням ситуації в Європі і створенням воєнного союзу між Німеччиною, Італією і Японією, США відмовились від політики невтручання у європейські справи — 5 жовтня 1937 року президент Франклін Рузвельт закликав до міжнародної ізоляції країн-агресорів і використання економічного тиску на них замість прямої військової агресії. Після капітуляції Франції, в 1941 році він ініціював програму Ленд-ліз, яка призначалась в першу чергу для підтримки Великої Британії, котра вела бойові дії проти Німеччини і надавала призиденту США виключне право на свій розсуд розпоряджатись державними ресурсами на благо інтересів США. В жовтні того ж року програма Ленд-лізу поширилась і на Радянський Союз, що отримав американське озброєння, техніку і кредит 1 млрд доларів.
У липні 1941 року, щоб звільнити британський флот для більш ефективних дій проти Німеччини в Північному і Середземному морях, американські війська висадились в Ісландії і взяли на себе відповідальність за захист військових конвоїв в Британію і СРСР в оточуючих водах від атак німецьких підводних човнів. Ще у 1940 році, коли після падіння Франції Японія розпочала захоплення Французького Індокитаю, США припинити експорт в Японію літаків, авіаційного бензину і металообробної техніки, а після вторгнення в Голландську Ост-Індію (нині — Індонезія) влітку 1941 року — і нафти. Це вкрай загострило стосунки між Японією та США і останні в ультмативній формі зажадали від Японії припинити агресію в Китаї, ліквідувати маріонеткову державу Маньчжоу-го і відмовитись від усіх завоювань у Східній Азії.
Категорична позиція Рузвельта базувалась на переконаності, що Японія планує напад на СРСР і не готова до повномасштабної війни проти Британії чи США на Тихому океані. Помилкою американців також була впевненість, що під потенційною загрозою знаходиться авіабаза на Філіппінах, розташована в стратегічному для японців регіоні. Тому для них повною несподіванкою став напад 7 грудня 1941 року на військово-морську та повітряну базу в околицях Перл-Харбора на острові Оаху (Гавайські острови), в результаті якого США втратили 7 кораблів, 188 літаків і 2403 військовослужбовців.
Опівдні 8 грудня Франклін Рузвельт виступив у Палаті представників Конгресу і отримав практично одноголосну (один голос проти) підтримку вимоги про оголошення війни Японії, декларацію про яку з чорною пов'язкою на рукаві на знак трауру по загиблих у Перл-Харборі підписав о 16-10. Цього ж дня війну Японії оголосила і Велика Британія. 11 грудня війну США оголосили Німеччина та Італія, 13 грудня — Румунія, Угорщина і Болгарія.
Незважаючи на те, що прем'єр Великобританії Вінстон Черчілль, який терміново вилетів до Вашингтона, отримав запевнення, що США і далі вважають перемогу над Німеччиною ключем до завершення Другої світової війни, союзники по антигітлерівській коаліції висадились в Європі лише в липні 1943 року, після того як з перемогами у битвах за Мідвей і Гуадалканал, вдалось захопити стратегічну ініціативу у війні з Японією в Тихому океані. У червні 1944-го, висадившись у Франції, США разом із союзниками відкрили у Європі Другий фронт.
З битви при Лейте у жовтні 1944 року почався остаточний розгром Японії, яку США змусили капітулювати 2 вересня 1945 року, скинувши на Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби.
Всього за роки Другої cвітової війни США втратили 290 тисяч тисяч убитими в боях, 670 тисяч пораненими, 130 201 полоненими (з яких 116 129 повернулось на батьківщину живими); станом на 2010 рік пропалими без вісті все ще значилися 74 000 американських військових. За оцінками, Друга cвітова війна обійшлась США у 341 доларів мільярдів доларів (4,5 трильйони в цінах 2015 року) і військові витрати сткладали до 74% американського ВВП.
Коментарі
Дивіться також
• Троїстий союз, 1940
• Атака на Перл Харбор, 1941
• Американська окупація Ісландії, 1941
• «День Д», 1944
• Битва в затоці Лейте, 1944
• Битва за Іодзіму, 1945
• Атомнене бомбардування Хіросіми, 1945
• Атомнене бомбардування Нагасакі, 1945
• Капітуляція Японії, 1945
• Міжнародний трибунал для Далекого Сходу, 1948
• Мирний договір з Японією, 1951