У середині XVII століття в долині ріки Памбак на території округу Ташир, що входив до Еріванського ханства у складі імперії Афшаридів, вірменськими вихідцями з іранського міста Хой було засновано селище Гамамлу. У 1828 році ханство було завойоване Російською імперією, а після її падіння стало частиною спочатку Республіки Вірменія, а в 1921 році — радянської Вірменії.
У 1937 році Гамамлу стало центром однойменного району, в 1949-у було перейменоване у Спітак. У 1960 році він отримав статус міста, через 11 років — міста республіканського підпорядкування і з кінця 1970-х років почав інтенсивно забудовуватись. У середині 1980-х років у Спітаку на площі близько 14 кв. км проживало 18 400 чоловік.
7 грудня 1988 року об 11 годині 41 хвилині за місцевим часом стався потужний землетрус магнітудою 6,8 балів за шкалою Ріхтера з епіцентром у Кавказькому хребті за 40 км від Спітака. Крім нього, за перші 30 секунд було повністю знищено 58 навколишніх сіл, а загалом постраждало 21 місто і 350 сіл, серед яких значних руйнувань зазнали Ленінакан (нині — Гюмрі), Кіровокан (нині — Ванадзор) та Степанован. За офіційними даними кількість загиблих в результаті Спітакського землетрусу склала 25 тисяч осіб, 140 тисяч зазнали поранень, 514 тисяч лишилися без даху над головою, а в зоні лиха опинилося 970 тисяч людей.
За оцінками спеціалістів під час Спітакського землетрусу була вивільнена енергія еквівалентна вибуху десяти атомних бомб, подібних до скинутої на Хіросіму. Він вивів з ладу 40% промисловості Вірменії, повністю або частково зруйнувавши 230 промислових підприємства, 600 км автошляхів та 10 км залізничних колій. Великих руйнувань зазнала соціальна інфраструктура: можливість навчатися втратило 210 тисяч школярів, перебували в аварійному стані або були повністю зруйновані 416 об'єктів системи охорони здоров'я. Через небезпеку аварії було зупинено Вірменську АЕС.
Першими на допомогу постраждалим прийшли підрозділи збройних сил СРСР та прикордонники. В той же день була створена Комісія з ліквідації наслідків трагедії, яку очолив Голова Ради Міністрів СРСР Ніколай Рижков, і з Москви у зону лиха була відправлена бригада з 98 висококваліфікованих медиків та військово-польових хірургів на чолі з Міністром охорони здоров'я СРСР Євгенієм Чазовим. Протягом кількох днів у Спітаку було розгорнуто 50 тисяч наметів та 200 польових кухонь. Окрім волонтерів, до рятувальних робіт були залучено 20 тисяч солдатів та офіцерів, задіяно 3 тисяч одиниць техніки, якої катастрофічно не вистачало.
Через масштабність наслідків Спітакського землетрусу Михайлу Горбачову довелось перевати переговори з Рональдом Рейганом у перший же день його офіційного візиту до США і звернутись по міжнародну допомогу. Її надала 111 країна світу — вже з 9 грудня до Вірменії почали прибути лікарі та рятувальники з Франції, Швейцарії, Великої Британії, ФРН та США.
Над відбудовою Вірменії працювало 45 тисяч будівельників зі всіх союзних республік СРСР. 12 січня 1989 року ЦК КПУ та Рада Міністрів УРСР видала Постанову №16 "Про заходи щодо відновлення сільських та населених пунктів і виробничих об'єктів агропромислового комплексу у Амасійському і Гукасянському районах Вірменської РСР, що постраждали внаслідок землетрусу". Вона передбачала детальний план дій та зони відповідальності різних відомств та міністерств УРСР у відбудові зруйнованих районів Вірменії. Проте розпад СРСР не дав у повній мірі закінчити відновлювані роботи.
У Вірменії 7 грудня є офіційним Днем пам'яті жертв Спітакського землетрусу.
Коментарі
Дивіться також
• Лісабонський землетрус, 1755
• Найбільший землетрус у Європі, 1908
• Землетрус у Сан-Франциско, 1906
• Великий кантоський землетрус, 1923
• Таншанський землетрус, 1976
• Анексія Криму, 2014
• Землетрус в Індонезії, 2004
• Землетрус на Гаїті, 2010