Популярна стаття
Облога Києва військами Батия
Поваливши після тримісячної облоги захисну стіну, 6 грудня 1240 року орди хана Батия прорвались у Київ і захопили його у дводенних боях. Від завданих ними непоправних втрат місто так і не оговталось, втратило княжий статус, а чисельність населення відновило лише за шість століть.
73039
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Київ першої половини XIII століття — все ще сакральний, але вже не політичний, центр Русі, в якій на заході і північному сході сформувалось два центра впливу. Сидіння в ньому ще з часів Андрія Боголюбського вже не було обов'язковим для старшинства серед Рюриковичів, тож коли 4 березня 1238 року у битві з туменом монгольського темника Бурундая на ріці Сіть загинув Юрій Всеволодович, його брат Ярослав, що княжив неповних два роки, залишив Київ і зайняв стіл у Володимирі-Заліському.

У Києві сів Михайло Всеволодович. Але теж ненадовго: щойно після падіння у жовтні наступного року Чернігова до нього прибули посли від Бату-хана, «бажаючи обдурити», він вирішив за краще разом з сином перебратись до Угорщини. Туди ж, попередньо вигнавши з Києва нерозважливого Ростислава Мстиславича смоленського, у вересні 1240 року сватати за свого сина Лева доньку Бели IV відправився і Данило Романович, князь галицький, залишивши 40-50-тисячне місто під опікою звичайного посадника боярина Дмитра, який з ополченням у кілька тисяч городян, озброєних здебільшого сокирами і кіллям, і, можливо, сотнею-другою, дружинників мав «удержати [Київ] проти іноплемінних народів, безбожних татар», що 5 вересня підійшли з півдня.

Тогочасний Київ складався з практично незахищеного Подолу і Верхнього міста на крутих схилах, оперезаного валом висотою до 12 метрів і товщиною до 30 метрів, протяжністю зо 4 кілометри, й оточеного глибоким і широким ровом по більшій частині периметру. Гребінь валу укріплював дубовий чотириметровий частокіл з критими помостами і амбразурами для стрільців.

Фортифікації вражаючі, але застарілі — збудовані ще в часи Ярослава Мудрого, частково зруйновані і не придатні витримати активну облогу із застосуванням каменеметальних машин — пороків (чи требюше, як називали їх у Європі), яких на озброєнні монголів було доволі багато — зо тридцять.

«Укріплення вони завойовують наступним чином. Якщо трапляється фортеця, вони оточують її; мало того, іноді вони так обгороджують її, що ніхто не може увійти або вийти; при цьому вони дуже хоробро б’ються знаряддями і стрілами і ні на один день або на ніч не припиняють битви, щоби ті, хто перебувають на укріпленнях, не мали відпочинку; самі ж татари відпочивають, бо розділяють війська, і одне змінює в бою інше, так що вони не дуже втомлюються» — Джованні да Плано Карпіні «Історія монголів, яких ми називаємо татарами», бл. 1250 року

Тим не менш, Київ протримався до 19 листопада чи до 6 грудня 1240 року, коли по замерзлому болоту, де нині майдан Незалежності, у пролом біля Лядських воріт кинулось військо Бату-хана: «І [коли] піднялись городяни на розбиті стіни, могли побачити, як ламалися списи і розколювалися щити, [а] стріли затьмарили світло переможеним».

Витіснивши з валу захисників міста, «зійшли татари на стіни і сиділи там в той день і ніч». Тим часом ополчення і дружина під командою пораненого тисяцького Дмитра відступила у дитинець, т. зв. Володимирове місто, від фортифікацій якого за чверть тисячоліття залишився лише не докінця засипаний рів обабіч Софійських воріт.

Наступного дня «прийшли на них [татари], і була битва між ними велика. Люди тим часом вибігли на [Десятинну] церкву, і на склепіння церковні з пожитками своїми, і від тяжкості повалилися з ними стіни церковні, і так було взяте місто [татарськими] воїнами» — свідчить Іпатіївський літопис.

Про кількість загиблих і руйнування літописи не повідомляють, але про них розповідає папський легат Джованні да Плано Карпіні, який, вертаючись зі ставки великого хана Гуюка в Каракорумі, 10 червня 1247 року бачив наслідки розорення міста на власні очі: «[татари] обложили Київ, що був столицею Русі, і після тривалої облоги вони взяли його і вбили жителів міста; коли ми звідси їхали через їх землю, ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, що лежали в полі, бо це місто було досить великим і дуже багатолюдним, а тепер воно перетворилось у майже ніщо: там заледве існує двісті домів, а людей тих тримають у найважчому рабстві».

Київ був настільки спустошений в часи його відвідин папським легатом (через сім років після падіння), що Олександр Ярославович Невський, який сидів у Володимирі-Заліському і мав від Батия ярлик на княжіння у Києві, не лише його сам не відвідав, а й на відміну від кількох поколінь своїх попередників навіть не призначив до нього котрогось із залежних князів. Так і не відновившись за майже чверть століття хоча б у якомусь сенсі — торговому чи військовому, не кажучи вже про політичний, по смерті Невського у 1263 році Київ втратив навіть формальний княжий статус .

Через століття, після перемоги у битві на Синіх Водах, Середнє Подніпров'я до своїх володінь приєднав великий князь литовський Ольгерд. Однак пройшло ще понад століття, доки Київ, у якому на той час проживало не більше 4-5 тисяч чоловік, набув адміністративного значення і став центром воєводства. А до рівня часів монгольської навали чисельність населення Києва повернулась лише у 1840 році.

Друк 5
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 17 травня 2012, востаннє оновлено 8 січня 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 6 грудня

Незалежність Фінляндії

1917
#ЦейДень

Все про 6 грудня

Події, факти, персоналії

Найбільший вибух доатомної ери

1917

Зимовий похід Дієвої армії УНР

1919