Кримінальну кар'єру син фермера і вчительки початкової школи Пабло Ескобар почав ще підлітком з крадіжок надгробних каменів з кладовища міста Медельїн, згодом — продажем фальшивих дипломів про середню освіту, необхідних для вступу у місцевий університет, в якому він навчався, але так і не закінчив, фальшивих лотерей, контрабандою сигарет та угонами автомобілів. На початку 1970-х він став працювати на місцевого наркоторгівця Альваро Прієто, виконуючи роль охоронця і збирача боргів з дрібних дилерів. Згодом Ескобар налагодив власні канали збуту кокаїну до Панами, і в 1971 році, як він зізнавався пізніше, реалізував мрію дитинства мати власний мільйон доларів. Це дозволило йому організувати постачання більш якісної пасти коки з Перу, для переробки якої спочатку в Медельїні, а згодом — у тропічних лісах в окрузі були створені хімічні лабораторії.
У травні 1976 року Ескобар з кількома підручними був заарештований при перетині еквадорського кордону. Незважаючи на виявлені при ньому 18 кг пасти коки, підкупом і вбивством двох офіцерів йому вдалось уникнути кримінального переслідування і через кілька місяців вийти на свободу. За свідченням біографів Ескобара, цей інцидент став відправною точкою для створення Медельїнського наркокартелю, вертикально-структурованої організації зі спеціалізованими підрозділами, який досить швидко усунув дрібних місцевих наркоторговців, налагодив виробництво кокаїну у промислових масштабах і його збут до Мексики, Пуерто-Ріко, Венесуели та Домінікани.
У 1977 році партнери Ескобара по картелю колишній торговець краденими у Північній Америці автомобілями колумбієць Карлос Ледер і колишній контрабандист марихуани американець Джордж Юнг організували постачання кокаїну до Флориди і Джорджиї, куди він доправлявся через куплений на Багамах острів Норманс-Кі власним авіапарком з 15 літаків і 6 вертольотів. За короткий час Медельїнський наркокартель захопив до 85% ринку кокаїну США, куди він у кількості до 80 тон щоденно крім маршруту через Багами доправлявся літаками через Мексику та Каліфорнію, а також двома підводними човнами.
Наступним етапом життя 32-річного Пабло Ескобара стала політика. У 1982 році він був обраний альтернативним членом Палати представників парламенту Колумбії від руху «Ліберальна альтернатива» і у складі державної делегації представляв країну на інавгурації іспанського президента Феліпе Гонсалеса в Мадриді. Не полишаючи депутатську роботу, Ескобар налагодив канали збуту кокаїну в Канаду, Європу і, за чутками, Азію. Проте вже через рік його сумнівна біографія привернула увагу правоохоронних органів, і в січні 1984 року він був виключений з Конгресу зусиллями міністра юстиції Родріго Бонілья, вбитого 30 квітня за наказом Ескобара.
У відповідь на загрозу, що нависла над Медельїнським картелем з початком оголошеної президентом Рейганом війни наркомафії по всьому світу, Ескобар створив терористичну групу «Лос Екстрадітаблес», яка вбивала чиновників, політиків і поліцейських, що розслідували діяльність наркоторговців, ба лише закликали до подібних дій, а у 1987 році, коли влада Колумбії заарештувала і екстрадувала до США його партнера Карлоса Ледера, почав будувати мережу укріплених схронів-фортець по всій Колумбії. Ворогами Ескобара стали і лівацькі партизанські рухи «М-19» («Рух 19 квітня») та «ФАРК» («Революційні збройні сили Колумбії»), що практикували викрадення задля викупу членів наркокартелю, — для протидії їм був створений воєнізований загін «Муерте Секуестрадорес» («Смерть викрадачам»), по захист до якого також звертались колумбійські політики і багаті землевласники. Паралельно було створено «Асоціацію фермерських господарів Середньої Медельїни», яка мала забезпечити політичне і юридичне прикриття бойовикам картелю, офіційно займаючись будівництвом житла, доріг, медзакладів та шкіл, що мало б запобігти формуванню «комуністичного середовища». До кінця 1980-х воєнізовані організації Ескобара діяли у 8-и з 32-х департаментів країни, мали власну авіацію, логістичний військовий та координаційний телекомунікаційний центр й були причетні до 240 вбивств.
Кінець 1980-х став піком могутності Медельїнського картелю — він контролював 80% світової торгівлі кокаїном, заробляючи по 70 мільйонів доларів на день. Особистий статок Пабло Ескобара сягнув 3 мільярдів доларів і він користувався великою популярністю в країні, особливо серед бідняків, як ворог урядів США і Колумбії, спонсор будівництва дешевого житла і футбольної інфраструктури. Однак життя у підпіллі давалося в знаки, і в 1989 році Ескобар погодився здатись поліції за умови, що його не екстрадують до Сполучених Штатів. На відмову він відповів терором: у Боготі була підірвана штаб-квартира Департаменту безпеки і редакції кількох провідних газет, були вбиті суддя Верховного суду та кандидат у президенти Луїс Галан, а 27 листопада у небі над Боготою був підірваний пасажирський літак місцевої авіакомпанії, що привело до загибелі 107 чоловік.
Після прийняття у 1991 році нової конституції Колумбії, що забороняла екстрадицію уродженців країни, Ескобар таки здався поліції. 19 червня він переступив поріг збудованої ним же поблизу Медельїна тюрми «Ла Катедраль» («Собор») з футбольним полем, баром, більярдом, джакузі, штучним водоспадом і комфортабельним житлом, де за умовами угоди мав провести 5 наступних років під захистом вибраних ним же охоронців. Уряд на все це закрив очі, однак коли у пресу почали просочуватись чутки про розкішне життя Ескобара в «Ла Катедралі», яка стала місцем тортур і страт його ворогів та конкурентів, і його активну участь в управлінні картелю, Ескобара було вирішено перевести до звичайної в'язниці. Дізнавшись про це завдяки зв'язкам у вищих ешелонах влади, у липні 1992 року він втік з «Ла Катедраль» і став об'єктом №1 для створеного ще шість років перед тим спеціально для його арешту підрозділу поліції спеціального призначення чисельністю 600 чоловік на чолі з полковником Хуго Мартінесом.
Пошуками Ескобара зайнялось і воєнізоване угрупування «Лос Пепес» (акронім від «Переслідувані Пабло Ескобаром» іспанською), що фінансувалось його конкурентами з наркокартелю Калі, а також американське Управління боротьби з наркотиками та Оперативна група швидкого реагування військово-морських спеціальних операцій ВМС США, які діяли у координації з колумбійською поліцією. На пошуки Ескобара пішло 16 місяців. Вистежений за перехопленим телефонним дзвінком сину, 2 грудня 1993 року він був убитий трьома пострілами у Лос-Олівосі, передмісті Медельїна, під час спроби втечі дахом.
Зі смертю лідера справи Медельїнського картелю пішли на спад — більшість його членів були вбиті конкурентами з Калі, який став новим монополістом на світовому ринку торгівлі кокаїном. Рятуючись від переслідування, вдова Ескобара з двома дітьми виїхала до Мозамбіку, звідки через Бразилію перебралась в Аргентину, де під чужим іменем стала успішним продавцем нерухомості. Досить швидко було встановлено її справжнє походження, і Марія Вікторія Хенао провела в ув'язненні 18 місяців, доки місцева влада перевіряла законність походження її статків. Так і не знайшовши криміналу, вона була звільнена і досі проживає у Буенос-Айресі, де мешкають також її дочка та син.
Розкішний маєток Пабло Ескобара площею 20 км2 в департаменті Антіокія, відомий як «Гасієнта Неаполь», по його смерті був конфіскований урядом. Більша частина ранчо та зоопарк згодом стали частиною тематичного парку з чотирма готелями. Закинута і розграбована тюрма «Ла Катедраль» вже у 2000-х роках була передана монахам-бенедектинцям, які збудували на її території дзвінницю, дім для літніх людей, бібліотеку і меморіал жертвам Медельїнського картелю.
Коментарі
Дивіться також
• Вбивство Бонні та Клайда, 1934
• Убивство Джона Диллинджера, 1934
• Арешт Патті Херст, 1975