Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Листопадове повстання у Варшаві
29 листопада 1830 року у Варшаві почалось національно-визвольне повстання, ініціатором якого стали польські офіцери. Підтримане варшавським студентством і ліберально настроєною шляхтою, воно за тиждень охопило всю територію Царства Польського, а також перекинулось у Литву, Білорусію і Правобережну Україну.
9193
Політика
Володимир Лук'янюк
Царство Польське, пов'язане особистою унією з Російською імперією, було створене у 1815 році рішенням Віденського конгресу, який підвів підсумки наполеонівських воєн в Європі. Маючи загалом ліберальну конституцію, Царство Польське досить швидко почало занавати утисків з боку імператора Олександра I — у 1819 році була вперше введена цензура, в 1820-у — ліквідовані суди присяжних, запроваджені Наполеоном, тривалий час не збирався сейм, у 1825-у був заарештований лідер опозиції Вінценти Немоєвський, а в наступному році замість генерала Юзефа Зайончека головнокомандуючим польської армії став брат імператора великий князь Костянтин Павлович.
Невдоволення політикою російського імператора посилило активність польської і литовської шляхти, яка мріяла поновити Річ Посполиту в кордонах 1772 року, і в її середовищі виникло ряд таємних товарист, головним чином з числа офіцерів і духовенства, не лише на території Царства Польського, але й в Литві і на Волині. Після виступу декабристів у Петербурзі 1825 року і з початком чергової Російсько-турецької війни 1828 року, найбільш радикальним Патріотичним товариством, що складалось в основнму з офіцерів, почалось планування збройного повстання.
Початок Липневої революції у Франції, в ході котрої було повалено владу короля Карла X, значно активізував дії польських патріотів і повстання, сигналом до якого мало стати вбивство Костянтина Павловича, було призначене на 26 жовтня. Проте великий князь був заздалегідь попереджений і не залишав свій палац у Варшаві, внаслідок чого повстання було перенесене на кінець листопада, коли мало початись відправлення польських військ для придушення революції у Бельгії.
29 листопада 1830 року член Патріотичного товариства підхорунжий Пьотр Висоцький на чолі 150 офіцерів напав на казарму російських військ у Варшаві. Їх підтримали близько двох тисяч студентів і робітників, які вбили шістьох польських генералів, вірних російському царю, захопили арсенал зброї, і до другої години ночі імператорські війська на чолі з великим князем Костянтином Павловичем залишили Варшаву. 30 листопада з числа членів уряду була створена Адміністративна рада, з якої були вигнані лояльні імператору міністри.
Не маючи єдиного плану дій, Адміністративна рада розкололась у питанні наступних дій — праве крило мало намір шукати компромісу з імператором Миколою з метою поновлення конституції 1815 року, в той час як радикальне виступало за загальнопольське повстання для повалення монархії і розраховувало на підтримку революційної Франції. 4 грудня було сформовано Тимчасовий уряд, більшість в якому мали праві на чолі із генералом Йосифом Хлопицьким, котрий відіслав у Петербург посланця для переговорів із Миколою I.
Отримавши 25 січня 1831 року звістку про те, що імператор готовий лише амністувати повсталих, сейм того ж дня прийняв акт про позбавлення Миколи I польського престолу і заборону династії Романових претендувати на нього, позбавив генерала Хлопицького повноважень командувача польською армії і передав командування князю Михайлу Радзивіллу. На початку лютого 125-тисячна російська армія перетнула кордон Польщі, де їй протистояла близько 80 тисяч військових і добровольців.
До травня 1831 року повстання було розгромлене не лише в Царстві Польському, але й у Литві, Волині, Житомирщині і Білорусії, де польське населення виступило проти росіян. Невдачі польських війск привели до загострення політичної боротьбі в сеймі та уряді і в серпні 1831 року президентом з надзвичайними повноваженнями став генерал Ян Круковецький. Йому не вдалось переломити хід подій і після поразки 6-8 вересня польської армії у битві біля Волі (передмістя Варшави) він розпочав переговори про капітуляцію. Сейм, уряд та залишки польської армії були змушені рятуватись втечею до Австрії та Прусії, де були роззброєні і інтерновані.
Поразка Польського повстання мала драматичні наслідки — законом від 26 лютого 1832 року Царство Польське ліквідовувалось і оголошувалось частиною Росії, без права мати власні армію, сейм і адміністративний устрій; переслідування католицького і греко-католицького духовенства та перетворення Польщі на провінцію Росії привело до повстання 1863 року, яке стало більш масовим і жорстоким, проте також зазнало невдачі.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 10 листопада 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Миколи Хвильового
Правила життя
Правила життя Миколи Хвильового
Політика
Європа
Нова історія

Головні події 29 листопада

#ЦейДень
Все про 29 листопада
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left28 листопада
30 листопадаkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward