В кінці XIV століття в Чехії набуло поширення вчення англійського богослова Джона Вікліфа, який засуджував жадібність духовенства, право церкви на володіння власністю, вчення про чистилище і індульгенції. Завдяки заступництву королівського двору і Оксфордського університету Вікліф уник переслідування Папським престолом, а його вчення поширилось за межі Англії.
Одним із послідовників Вікліфа у Чехії став ректор Празького університету Ян Гус, який проповідував не лише в навчальному закладі, але й у Віфлеємській каплиці, стіни якої розписав повчальними сюжетами. У 1409 році в Празькому університеті відбулась дискусія з приводу вчення Вікліфа, де Гусу опонував помісний синод, після чого Папа римський видав буллу, яка забороняла проповіді Гуса, а в 1411 році він був звинувачений у єресі і на нього був накладений інтердикт. Змушений залишити Прагу, Ян Гус переїхав у Південну Моравію, де за підтримки місцевої шляхти продовжив проповіді свого вчення.
5 листопада 1414 році за ініціативою імператора Священної Римської імперії Сигізмунда Люксембурга в Констанці (Німеччина) відкрився XVI Вселенський собор, призначений покласти край Великій схизмі, коли в Європі існувало декілька римських пап (один — в Римі, другий — в Авіньоні, третій — в Пізі) і гусистському єретичному руху. Собор проходив з великою помпою — на ньому були присутні 3 патріарха, 29 кардиналів, 35 архієпископа, більше 150 єпископів, 578 докторів богослов'я, всього — 50 тисяч приїжджих, а кількість відвідувачів міста за час проведення собору становила більше 150 тияч чоловік.
Отримавши охоронну грамоту від Сигізмунда, Ян Гус прибув на Констанцький собор 28 листопада 1414 року і того ж дня у присутності папи (в майбутньому визнаного антипапою) Іоанна XXIII і членів Собору був звинувачений у єресі, організації вигнання німців з Празького університету і заарештований. Сигизмунд відмовився захищати Гуса, а на його захист виступили моравська шляхта та сейми Богемії і Моравії, які в травні 1415 року направили Собору свої петиції. Завдяки цьому Гус отримав можливість виступити на Соборі із викладенням своїх аргументів і 1 липня 1415 року направив Собору послання, у якому категорично відмовився зректися своїх поглядів, за що 6 липня 1415 року був спалений на вогнищі.
Така ж доля спіткала в 1416 році і його учня Ієроніма Празького. Новина про смерть Гуса змусила знать і лицарство Богемії і Моравії виступити як проти Констанцського собору, так і проти імператора Сигізмунда, який не дотримав слова і не вберіг Яна Гуса від судилища. 30 липня 1419 року в Празі почалось повстання проти короля Богемії Вацлава IV (брата Сигізмунда), яке до серпня 1419 охопили всю Чехію і переросло у 15-річну Гуситську війну.
Коментарі
Дивіться також
• Перша дефенестрація, 1419
• Гуситські війни, 1434
• Відлучення Савонароли, 1497
• 95 тез Мартіна Лютера, 1517
• «Акт про супрематію», 1534
• Теократична диктатура Жана Кальвіна, 1534
• Аугсбурзький релігійний мир, 1555
• Тридцятирічна війна, 1618