Після свого проголошення в серпні 1919 року на Веймарську республіку важким тягарем лягли виплати репарацій країнам-переможницям у Першій Світовій війні, що викликало економічну кризу, гіперінфляцію і зубожіння населення. Це активізувало діяльність лівих і правих екстремістів, особливо в Баварії, де після розгрому в 1919-у Мюнхенської радянської республіки великий вплив мали консервативні і націоналістичні сили.
Ввечері 8 листопада, скориставшись тим, що в Мюнхені в приміщенні пивного бару «Бюргербройкеллер» зібралось близько трьох тисяч людей, включаючи керівництво Баварії і місцеву бізнеселіту, щоб почути виступ лідера баварських правих генерального комісара Баварії Густава фон Кара, 600 членів СА (воєнізованого формування Націонал-соціалістичної партії) оточили заклад, встановили навпроти його входу кулемет, а лідер НСДАП Адольф Гітлер, увійшовши в зал, заскочив на стіл, пострілом в стелю зупинив виступаючого і проголосив: «Національна революція почалась! Баварський уряд і уряд рейху позбавлені влади».
Будучи під враженням "Походу на Рим" Муссоліні, Гітлер проголосив підготовку походу на Берлін для усунення від влади президента Фрідріха Еберта, в чому його підтримали герой Першої Світової війни Еріх Людендорф, командувач збройними силами Баварії генерал Отто фон Лосс і начальник баварської поліції полковник Ганс фон Зайссер. Гітлер тут же проголосив фон Кара регентом Баварії, Людендорфа — головнокомандувачем німецькою армією, а самого себе — імперським канцлером.
Пізно ввечері залишивши пивну, фон Кар видав прокламацію, в якій відмовлявся від усіх заяв, зроблених «під дулами пістолетів», і оголошував про розпуск НСДАП і штурмових загонів. Незважаючи на це, наступного, 9 листопада 1923 року, дня нацисти під знаменами зі свастикою і військовими штандартами тритисячною колоною, яку очолював Гітлер, Людендорф і Герінг попрямували до центру Мюнхена. Біля міністерства оборони, шлях їм перегородили посилені наряди поліції, чисельністю сто чоловік. Після нетривалих перемови почалась перестрілка, в якій загинуло 16 нацистів і троє поліцейських. По її завершенні Гітлер і Людендорф були заарештовані, а через дві години здався керівник штурмовиків СА Ернст Рьом.
Протягом декількох днів після придушення путчу були заарештовані всі його лідери (крім Герінга і Гесса, які втекли до Австрії). Учасники ходи, в тому числі і Гітлер, отримали тюремні терміни різної тривалості, але досить поблажливі — путчистів, в тому числі і Гітлера, засудили лише до 5 років позбавлення волі, а Людендорфа повністю виправдали. Лише через дев'ять місяців ув'язнення, 20 грудня 1924 року Гітлер був звільнений по амністії, встигнувши почати написання свої програмної книги «Моя боротьба». Після його приходу до влади у Мюнхені був збудований пантеон памяті загиблих під час Пивного путчу нацистів, який був повністю зруйнований в 1947 році, а на його місці була встановлена меморіальна дошка на честь поліцейських, загиблих під час путчу.
В 1934 році Густав фон Кар за його роль у придушенні «Пивного путчу» був убитий нацистами під час погрому, відомого як «Ніч довгих ножів».
Коментарі
Дивіться також
• Веймарська республіка, 1919
• Марш на Рим, 1922
• Адольф Гітлер — канцлер Німеччини, 1933
• Ніч довгих ножів, 1934
• Пантеон мучеників «Пивного путчу», 1900 (фото)
• Самогубство Адольфа Гітлера, 1945
• Правила життя Адольфа Гітлера