сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Гетьман Іван Виговський
6 листопада 1657 року у Корсуні за присутності послів Швеції, Речі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства, Трансильванії, Молдови відбулась козацька рада, на якій було затверджено обрання Івана Виговського гетьманом та ратифіковано угоду про українсько-шведський військово-політичний союз, за умовами якої король Карл Х Густав Віттельсбах зобов'язувався домагатися визнання Річчю Посполитою незалежності Гетьманщини.
На обкладинці: Герб «Абданк» роду Лучичів-Виговських
6516
Особистості
Володимир Лук'янюк
Іван Остапович Виговський народився близько 1608 року на Київщині у сім'ї православного релігійного діяча із шляхетського роду Лучичів-Виговських. Освіту здобув, імовірно, в Києво-Братському колегіумі, по закінченні якого працював у київському і луцькому судах, був намісником луцького старости. Військову службу розпочав у 1632 році в регулярному війську Речі Посполитої, у складі якого брав участь у походах проти турок і татар і дослужився до звання ротмістра. У 1638 році Виговський став писарем при комісарі Речі Посполитої над реєстровим Військом Запорозьким, завдяки чому познайомився із його генеральним писарем Богданом Хмельницьким.
У 1648 році Виговський у складі польськогої армії під командуванням Стефана Потоцького брав участь у битві під Жовтими Водами проти козацько-татарських військ, під час якої попав у полон до татар, з котрого був викуплений Хмельницьким у хана Іслам-Гірея III, перейшов до нього на службу і в якості особистого писаря уже в жовтні 1648 року брав участь в облозі Львова, а в листопаді очолював козацьке посольство до трансільванського князя Дьордя II Ракоці. У 1649 році Виговський став генеральним писарем війська Запорозького і його стараннями ця посада набула другого після гетьмана значення, а Генеральний секретаріат став важливою внутрішньо- і зовнішньополітичною структурою з розгалуженою мережею інформаторів не лише в Гетьманщині, але й в Речі Посполитій, Чехії, Сілезії, Австрії, Османській імперії, Кримському ханстві, Молдові та придунайських державах.
Іван Виговський брав участь у всіх військових кампаніях Хмельницького, битвах під Берестечком, Батогом та Жванцем і був серед найактивніших прихильників військово-політичного союзу з Московією, укладеного в 1654 році. Наступні два роки він проводив енергійну дипломатичну діяльність зі створення антипольської коаліції, внаслідок чого було укладено союз зі Швецією, Трансільванією і Бранденбургом, а українські козаки брали участь у взятті Варшави і Кракова під час т. зв. «Шведського потопу» 1655-57 років.
Прижиттєвий портрет Івана Виговського
Прижиттєвий портрет Івана Виговського
Виконуючи волю Богдана Хмельницького, по його смерті в серпні 1657 року козацька старшина обрала гетьманом його 16-літнього сина Юрія. Проте вже 2 вересня (23 серпня за ст. ст.) рада козацької старшини в Чигирині усунула його від влади, постановивши обрати гетьманом генерального писара Івана Виговського, що було підтверджене 6 листопада на Корсунській раді за присутності послів Швеції, Речі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства, Семигорода та Молдови. На ній також було підтверджено угоду, підписану 25 жовтня 1657 року в Корсуні, про українсько-шведський військово-політичний союз та ухвалено рішення про поновлення союзних відносини з Кримським ханством і Османською імперією.
Івану Виговському у спадщину дісталось загострення стосунків з Москвою, особливо після укладення нею 3 листопада (24 жовтня за ст. ст.) 1656 року Віленського перемир'я з Польщею і посилення її втручання в українські внутрішні справи, коли влітку 1658 року до України увійшло стотисячне військо на чолі з білгородським воєводою Григорієм Ромодановським, під тиском якого наказним гетьманом було проголошено уманського полковника Івана Безпалого. Це спонукало Виговського до пошуку компромісів з Польщею і підписання в 1658 році Гадяцької угоди про утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації - Великого Князівства Руського у складі Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств.
Незважаючи на те, що вона не була ратифікована польським сеймом, а війська Виговського 7 липня 1659 року завдали нищівної поразки московській армії у Конотопській битві, антигетьманське повстання на Запоріжжі полковника Мартина Пушкаря та кошового отамана Якова Барабаша, підтримане селянською біднотою, змусило Виговського 11 вересня 1659 року скласти булаву. Вже за місяць обраний гетьманом Юрій Хмельницький підписав Переяславські статті, що перетворювали Україну на автономну одиницю у складі Московського царства.
Після втрати влади Виговський переїхав на Поділля, був сенатором Речі Посполитої та Київським воєводою і після зречення Юрія Хмельницького в 1662 році здійснив спробу повернути гетьманство, однак зазнав невдачі, підтримав антипольське повстання на Правобережжі, за що був заарештований, позбавлений всіх прав та привілеїв і в 1664 році розстріляний без суду і слідства за наказом свого зятя гетьмана Павла Тетері.
4 листопада 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Миколи Гоголя
Правила життя
Правила життя Миколи Гоголя
Особистості
Україна
Європа
Нова історія

Головні події 6 листопада

#ЦейДень
Все про 6 листопада
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left5 листопада
7 листопадаkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward