23-річний Казимир, молодший син Владислава Локетка і Ядвіги, дочки Калішського князя Болеслава, зійшов на престол після смерті батька в 1333 році. Він прийняв владу у важких для Польщі умовах — Східне Помор'я і Куявія були захоплені Тевтонським орденом, Сілезія і Мазовія знаходилися в залежності від претендента на польську корону чеського короля Яна Люксембурга, а влада Казимира III поширювалася лише на Велику і Малу Польщу.
Розуміючи, що виснажена війною Польща не в змозі боротися одночасно з декількома ворогами, і прагнучи не допустити спільного виступу проти себе Чехії і Тевтонського ордена, з якими до 1335 року діяло перемир'я, Казимир зумів добитися продовження миру з ними, відмовившись від втрачених територій.
Втрату польських земель на заході і півночі Казимир компенсував приєднанням Белзького-Холмського краю і Галичини, які захопив по смерті у 1340 році отруєного боярами останнього галицько-володимирського князя Юрія II Болеслава Тройденовича. Після завоювання Львова у 1349-у і заключення у квітні 1350 року зі своїм союзником Людовиком I Угорським угоди про права на Руське королівство, Казимир III став титулярним королем Русі. У 1366 році до Польщі були приєднані Галицька Русь, Белзька, Володимирська землі і Поділля, після чого Казимир виклопотав у Константинополя власного митрополита для Галича, а для польських та німецьких колоністів домігся заснування католицького єпископства.
Зміцнюючи своє положення, Казимир централізував владу, реформував суди і протекціоністськими законами домігся росту економічного добробуту країни. Всіляко заохочені, східні землі почали заселятися німцями і євреями, які з часом склали більшість жителів міст. Сформована ще до вигнання євреїв із Західної Європи, за Казимира єврейська громада отримала великі привілеї і була захищена владою короля в тому числі і від насильницького навернення в християнство.
У 1364 році з благословення папи Урбана V у Кракові був заснований університет — Studium Generale, перший у Польщі і другий у Центральній Європі, де було створено одинадцять кафедр, у тому числі вісім правознавчих, дві медичні та одна — вільних мистецтв.
Будучи чотири рази одружений, Казимир III мав чотири дочки в офіційних шлюбах і безліч коханок, які від яких мав також нащадків. Проте жоден із них не міг претендувати на трон Польщі згідно із законом про престолонаслідування 1339 року — після того як 5 листопада 1370 року Казимир помер від рани, отриманої на полюванні, королем Польщі став племінник Казимира король Угорщини Людовик I з династії Анжу.
Мало цікавлячись справами Польщі, Людовик I проживав у себе на батьківщині, передавши управління матері Єлизаветі Польській (сестрі Казимира), яка правила наступне десятиліття. Прийнявши державу, що вела війни з усіма сусідами, за 47 років свого правління Казимир, якого сусіди називали "королем Кракова", перетворив Польщу в найбільшу східноєвропейську державу, завдяки чому він став єдиним польським монархом, що увійшов в історію з епітетом Великий.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Смерть Болеслава Хороброго, 1025
• Коронація Казимира П'яста, 1333
• Завоювання поляками Львова, 1349
• Смерть великого князя Ольгерда, 1377
• Кревська унія, 1385
• Занепад Тевтонського ордену, 1466
• Смерть Августа Сильного, 1733
• Останній король Польщі, 1764