3 листопада 1534 року англійський парламент прийняв акт, який проголошував Генріха VIII і його спадкоємців єдиним верховним земним главою Церкви Англії. Разом із «Актом про супрематію», виданим за правління королеви Єлизавети, відбувся повний розрив Англіканської і Католицької церков. Обидва документи зберігають юридичну силу й досі, визначаючи особливу роль британського монарха в справах церкви.
На обкладинці: Герлах Флік «Томас Кранмер», 1545 рік
Релігія
Володимир Лук'янюк
17-й річний набожний католик
Генріх Тюдор посів англійський престол по смерті свого батька в 1509 році і того ж року одружився на Катерині Арагонській, дочці засновників Іспанії
Фердинанда Арагонського і Ізабелли Кастільської. Жоден із народжених нею синів не вижив і єдиною спадкоємицею Генріха була 13-річна
принцеса Марія. Це зіпсувало стосунки між монархами, що прожили майже двадцять років у шлюбі, і перекреслювало плани короля започаткувати нову королівську династію.
Генріх VIII, 1509 рік
Захопившись 18-літньою фрейліною королеви Анною Болейн, Генріх вирішив з нею одружитись і заявив, що Катерина, яка до одруження з королем була вдовою його старшого брата Артура, не могла народити сина тому, що їх шлюб з Генріхом відбувся без санкції Папи римського Юлія II, а тому недійсний. В
1527 році Генріх попросив Климента VII анулювати його, однак отримав відмову і звернувся за вирішенням цього питання до парламенту.
Тривалі дискусії в парламенті не дали результатів, і в
1530 році зібрання духовенства і юристів повідомило короля, що рішення парламенту не можуть мати більшої сили, ніж рішення Папи римського. Рішення було знайдене через два роки, коли за ініціативою Генріха і згоди папи Климента VII архієпископом Кентерберійським був призначений Томас Кранмер, давній прихильник протестантизму і таємно одружений на племінниці глави євангельської церкви Нюрнберга. Він відмовився присягати папі і того ж року скликав церковний суд, який
23 травня 1533 року розірвав шлюб Генріха VIII і Катерини Арагонської.
Міхель Зіттов «Катерина Арагонська», 1503-04 рік
Ще до завершення суду, в
січні 1533 року, Генріх VIII одружився з вже вагітною Анною Болейн, і продовжив тиск на своїх опонентів. Скориставшись законом
1392 року, який забороняв підданим короля підкорятись владі іноземних правителів і Папи римського в тому числі, король зажадав від духовенства виплатити йому 100 тисяч фунтів у якості компенсації. Не маючи такої можливості, Генріх погодився відтермінувати платіж на 5 років за умови визнання його «єдиним захисником і верховним главою церкви і духовенства в Англії».
Відповідний документ був прийнятий
3 листопада 1534 року англійським парламентом - «Акт про супрематію» проголосив Генріха VIII і його спадкоємців єдиним верховним земним главою Церкви Англії, наділивши правом вирішувати питання віровчення, змінювати літургійні чинопослідування, виправляти помилки і викорінювати єресі. Для того, щоб придушити будь-які спроби протидії, парламент також прийняв «Акт про зраду», за яким у державній зраді звинувачувалась будь-яка людина, котра, крім іншого, називала короля «єретиком, схизматиком, тираном, невірним або узурпатором ... ».
Невідомий художник «Анна Болейн», 1533-36 рік
Після видання
папської булли, що підтверджувала дійсність першого шлюбу Генріха, а Томас Кранмер і Генріх VIII відлучались від церкви, парламент прийняв ще один закон - «Акт про престолонаслідування» оголошував
дочку короля Марію від Катерини Арагонської незаконнонародженю, а
Єлизавету, яка народилась у
вересні 1533 року від Анни Болейн, - спадкоємицею престолу.
«Акт про супрематію» діяв наступні 20 років до його відміни в
1554 році дочкою Генріха католичкою
Марією Тюдор. По її смерті,
Єлизавета I в
1559 році видала власний «Акт про супрематію», який поновлював дію «Акту» її батька і зобовязував всіх
кліриків, чиновників, суддів, викладачів университетів та шкільних вчителів давати письмову присягу на вірність монарху. Вдруге «Акт про супрематію» був відмінений за часів
Англійської революції і поновлений Карлом II в
1660 році й діє до сьогодні, визначаючи особливу роль британського монарха в справах церкви.
Катерина Арагонська ще у
1531 році була віддалена від двору, позбавлена бачитись з дочкою і померла в самітності в
1536-у за чотири місяці до страти Анни Болейн, звинуваченій Генріхом в подружній зраді заради одруження з новою фавориткою Джейн Сеймур. Через шість років по смерті Геріха VIII оголошена байстрючкою
Марія стала королевою Англії і почала переслідування всіх, хто сприяв її батькові у проведенні реформації в Англії, включаючи Томаса Кранмера, спаленого живцем, і наказала заарештувати сестру Єлизавету.
Проте незадовго до своєї смерті
17 листопада 1558 року Марія, що за свою безкомпромісність у боротьбі за католицизм увійшла в історію з прізвиськом Кривава, призначила спадкоємицею
Єлизавету, котрій судилось зробити Англію одною з ведучих держав світу і стати останньою з
династії Тюдорів, започаткованій її дідом лише 100 років перед тим.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Google+, Facebook, Twitter, YouTube; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.