Чотирнадцята дитина другого монарха з династії Романових Олексія Михайловича, Петро був проголошений царем в 1682 році в десятилітньому віці і з 1689 року (після усуненення від влади хворого брата Івана і сестри Софії) став правити одноосібно. Не отримавши хорошої освіти, він, тим не менше, з дитинства проявляв інтерес до різних наук і воєнної справи і в 1695 році Петро I особисто очолив походи проти Османської імперії, в результаті яких в 1711 році Російське царство закріпилася на узбережжі Азовського моря.
Використаючи досвід західноєвропейських країн у розвитку промисловості, торгівлі, культури, який він здобув під час 15-місячної поїздки в Європу 1697-98 роках, Петро I провів реформи в галузі державного управління, промисловості, торгівлі і освіти, створив регулярну армію і флот. Після підписання в 1700 році мирного договору з Туреччиною він почав підготовку до війни зі Швецією за вихід до Балтійського моря, для чого був створений Північний союз проти шведського короля Карла XII, до якого були залучені Річ Посполита, Данія і Саксонія.
Північна війна почалась 21 лютого 1700 року. Швеція зуміла утримати взяту в облогу саксонцями Ригу, після чого атакувала Данію, яка вже в серпні вийшла з війни, в 1706 році розбила Саксонію і Польщу й надалі Московське царство вело бойові дії практично самостійно за ситуативної підтримки з боку Ганновера, Голландії та Пруссії. У 1706 році Карл XII, заручившись досить умовною підтримкою Османської імперії і гетьмана Мазепи, розпочав свій Московський похід, проте в 1709 році був вщент розбитий під Полтавою, і до 1713 року Швеція втратила всі свої володіння в континентальній Європі.
Через 7 років, під загрозою нападу з боку об'єднаного флоту Росії, Англії, Данії і Голландії, Швеція була змушена підписати з Росією Ніштадтський мирний договір, який завершив 21-літню війну — Росія приєднала території Інгрії, східну Карелію, Естляндію і Ліфляндію, отримавши надійний вихід до Балтійського моря, у Фінській затоці якого в 1703 році була побудована нова столиця царства — місто Санкт-Петербург.
З нагоди перемоги в Північній війні, яка знаменувала становлення Московського царства як великої європейської держави, 2 листопада 1721 року Сенат і Синод за прикладом римських часів піднесли Петру титул Імператора всеросійського й батька Вітчизни. Його негайно визнали Пруссія і Голландія, Швеція зробила це в 1723 році, Туреччина — в 1739, Англія і Австрія — в 1742, Франція і Іспанія — в 1745, Польща — в 1764 році.
Коментарі
Дивіться також
• Початок Великої Північної війни, 1700
• Заснування Санкт-Петербурга, 1703
• Катерина I — перша російська імператриця, 1725
• Петро Олексійович — другий імператор Росії, 1727
• Анна Іванівна — російська імператриця, 1730
• Сходження на престол Миколи II, 1894