сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Декларація про
возз'єднання Західної України і УРСР
26-28 жовтня 1939 року Народні Збори Західної України, які проходили у приміщенні Великого міського театру Львова, одностайно ухвалили декларацію про встановлення радянської влади на Західній Україні і про возз'єднання з УРСР, що відкрило шлях до радянізації регіону.
На обкладинці: Делегація Народних Зборів Західної України з керівництвом СРСР (перший ряд), Москва, 1 листопада 1939 року
9538
Україна
Яна Примаченко
23 серпня 1939 року був підписаний Пакт Молотова-Ріббентропа, який містив таємний протокол про розподіл сфер впливу у Центрально-Східній Європі між Німеччиною та Радянським Союзом. Він відкрив шлях до початку Другої світової війни - 1 серпня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня у "визвольний похід" виступила Червона Армія. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня підписанням радянсько-німецького Договору про дружбу і кордон.
В радянську історію події вересня 1939 року увійшли під назвою "золотий вересень": під радянською окупацією опинилися території Західної України та Західної Білорусі. Загальна площа приєднаних українських земель становила 88 тис. км кв. з населенням у 7,8 млн. осіб, з яких понад 5 млн становили етнічні українці
1 жовтня 1939 року політбюро ЦК ВКП (б) прийняло рішення про "Питання Західної України і Західної Білорусі", що містило положення про проведення виборів, які б легалізували радянську владу на приєднаних територіях. Вони пройшли 22-23 жовтня від пильним контролем радянських військових властей і з залученням близько 50 тисяч пропагандистів та агітаторів.
Громадянам запропонували єдиний список "комуністів та безпартійних". Серед них було 98 членів ВКП(б), які були громадяни СРСР і, відповідно, не могли представляти інтереси населення краю, 81 особа була з колишніх членів Комуністичної Партії Західної України (КПЗУ), яка втратила свої електоральній позиції в регіоні ще на початку 1930-х років, 51 особа була колишнім представником інших партій, решту 1265 осіб становили безпартійні, більшість з яких були невідомі місцевому населенню. Виняток склали лише нечисленні публічні особи, як наприклад, лікар Мар'ян Панчишин, композитор Василь Барвінський, голова Наукового Товариства ім. Шевченка Кирило Студинський, науковець і громадський діяч Петро Франко (син Івана Франка), актор Іван Рубчак.
Запропонований список не враховував інтереси національних меншин Західної України, де 25% населення становили поляки, а 10% - євреї: до нього потрапило 92,2 % українців, 3% поляків, 4,3% євреї та 0,5% росіян. Освітній ценз майбутніх депутатів був надзвичайно низьким: 72,6% мали лише початкову освіту, 20,6% - середню, і тільки 5,2% - вищу, а 1,6% взагалі були неписемними. Відповідно до офіційних даних за запропоновані списки кандидатів "проголосувало" 90,4% виборців, при загальній явці у 92,8 %. Насправді ж у голосуванні взяла участь приблизно половина виборців, з яких офіційний список депутатів підтримало близько 15-20% населення Західної України.
З трибуни Народних Зборів Західної України з доповіддю «Про встановлення радянської влади в Західній Україні» виступає голова Українського лікарського товариства доцент Мар'ян Панчишин (1882-1943), у подальшому - депутат Верховної Ради СРСР (1939-41 рр.) і міністр здоров'я в уряді Ярослава Стецька (1941). Львів, 27 жовтня 1939 року © «Збруч»
З трибуни Народних Зборів Західної України з доповіддю «Про встановлення радянської влади в Західній Україні» виступає голова Українського лікарського товариства доцент Мар'ян Панчишин (1882-1943), у подальшому - депутат Верховної Ради СРСР (1939-41 рр.) і міністр здоров'я в уряді Ярослава Стецька (1941). Львів, 27 жовтня 1939 року © «Збруч»
Засідання Народних Зборів Західної України проходило 26-28 жовтня 1939 року у приміщенні Великого міського театру Львова. Делегати одностайно ухвалили декларацію про встановлення радянської влади на Західній Україні (доповідач і про возз'єднання з УРСР, також прийняли постанови про націоналізацію банків і великої промисловості, конфіскацію земель поміщиків, монастирів і заможних державних урядовців.
«Просити Верховну Раду Союзу РСР прийняти Західну Україну до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, включити Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки з тим, щоб з'єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз'єднанню українського народу» - З декларації "Про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання з УРСР", прийнятій 27 жовтня 1939 року
31 жовтня 1939 року у Москві була скликана позачергова сесія Верховної Ради СРСР, для роботи в котрій до радянської столиці прибула делегація Народних Зборів Західної України у складі 63 осіб, яка й мала передати декларацію. Після помпезних урочистостей, 1 листопада 1939 року сесія верховної Ради СРСР ухвалила закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. 14 листопада 1939 року Верховна Рада УРСР одностайно ухвалила закон про прийняття до складу УРСР Західної України, після чого, виконавши відведену їм функцію, Народні Збори Західної України припинили своє існування.
Далі швидкими темпами пішов процес радянізації регіону, який формально був ініційований саме Народними Зборами. 3 грудня 1939 року було прийнято постанову "Про націоналізацію промислових підприємств і установ на території Західної України та Західної Білорусі". У результаті відповідні компартійні структури отримали у своє керівництво 2,5 тис. промислових підприємств Західної України. У великих землевласників, польських осадників і колоністів було конфісковано 2,7 млн гектарів землі, з яких 1,1 млн було передано селянам, а решту - використано для створення радгоспів і колгоспів. Оскільки добровільний вступ у колгоспи йшов мляво, то влада вдалася до адміністративного тиску на селян, що дозволило на червень 1941 року вийти на досить високі показники: понад 1,3 тис. колгоспів, 63 радгоспи та 174 МТС.
Радянізація сприяла зміні етнічного складу західноукраїнських земель. Протягом 1939-1941 років із Західної України було вивезено понад 900 тис. осіб, з яких поляків - 600 тис., українців - 200 тис, євреїв - понад 80 тис.
4 грудня 1939 року рішенням Верховної Ради СРСР на території Західної України було ліквідовано старий адміністративно-територіальний устрій і створено шість нових областей: Волинську, Рівненську, Дрогобицьку, Львівську, Станіславську і Тернопільську. Також до кінця 1939 року були цілком сформовані обласні управління НКВС, посилені кадрами зі східних областей УРСР.
21 грудня 1939 року з обліку було вилучено польські злоті. Стара банківсько-фінансова система була остаточно ліквідована до середини 1940 року, коли у західноукраїнських областях запрацювали відділення Держбанку СРСР.
27 жовтня 2017 © Яна Примаченко спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Україна
Європа
Новітня історія

Головні події 28 жовтня

#ЦейДень
Все про 28 жовтня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left27 жовтня
29 жовтняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward