23 серпня 1939 року був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, який містив таємний протокол про розподіл сфер впливу у Центрально-Східній Європі між Німеччиною та Радянським Союзом. Він відкрив шлях до початку Другої світової війни — 1 серпня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня у "визвольний похід" виступила Червона Армія. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня підписанням радянсько-німецького Договору про дружбу і кордон.
1 жовтня 1939 року політбюро ЦК ВКП (б) прийняло рішення про "Питання Західної України і Західної Білорусі", що містило положення про проведення виборів, які б легалізували радянську владу на приєднаних територіях. Вони пройшли 22-23 жовтня від пильним контролем радянських військових властей і з залученням близько 50 тисяч пропагандистів та агітаторів.
Громадянам запропонували єдиний список "комуністів та безпартійних". Серед них було 98 членів ВКП(б), які були громадяни СРСР і, відповідно, не могли представляти інтереси населення краю, 81 особа була з колишніх членів Комуністичної Партії Західної України (КПЗУ), яка втратила свої електоральній позиції в регіоні ще на початку 1930-х років, 51 особа була колишнім представником інших партій, решту 1265 осіб становили безпартійні, більшість з яких були невідомі місцевому населенню. Виняток склали лише нечисленні публічні особи, як наприклад, лікар Мар'ян Панчишин, композитор Василь Барвінський, голова Наукового Товариства ім. Шевченка Кирило Студинський, науковець і громадський діяч Петро Франко (син Івана Франка), актор Іван Рубчак.
Запропонований список не враховував інтереси національних меншин Західної України, де 25% населення становили поляки, а 10% — євреї: до нього потрапило 92,2 % українців, 3% поляків, 4,3% євреї та 0,5% росіян. Освітній ценз майбутніх депутатів був надзвичайно низьким: 72,6% мали лише початкову освіту, 20,6% — середню, і тільки 5,2% — вищу, а 1,6% взагалі були неписемними. Відповідно до офіційних даних за запропоновані списки кандидатів "проголосувало" 90,4% виборців, при загальній явці у 92,8 %. Насправді ж у голосуванні взяла участь приблизно половина виборців, з яких офіційний список депутатів підтримало близько 15-20% населення Західної України.
Засідання Народних Зборів Західної України розпочало свою роботу 26 жовтня у приміщенні Великого міського театру Львова. 27 жовтня 1939 року делегати одностайно ухвалили декларацію про встановлення радянської влади на Західній Україні і про возз'єднання з УРСР, також прийняли постанови про націоналізацію банків і великої промисловості, конфіскацію земель поміщиків, монастирів і заможних державних урядовців.
31 жовтня 1939 року у Москві була скликана позачергова сесія Верховної Ради СРСР, для роботи в котрій до радянської столиці прибула делегація Народних Зборів Західної України у складі 63 осіб, яка й мала передати декларацію. Після помпезних урочистостей, 1 листопада 1939 року сесія верховної Ради СРСР ухвалила закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. 14 листопада 1939 року Верховна Рада УРСР одностайно ухвалила закон про прийняття до складу УРСР Західної України, після чого, виконавши відведену їм функцію, Народні Збори Західної України припинили своє існування.
Далі швидкими темпами пішов процес радянізації регіону, який формально був ініційований саме Народними Зборами. 3 грудня 1939 року було прийнято постанову "Про націоналізацію промислових підприємств і установ на території Західної України та Західної Білорусі". У результаті відповідні компартійні структури отримали у своє керівництво 2,5 тис. промислових підприємств Західної України. У великих землевласників, польських осадників і колоністів було конфісковано 2,7 млн гектарів землі, з яких 1,1 млн було передано селянам, а решту — використано для створення радгоспів і колгоспів. Оскільки добровільний вступ у колгоспи йшов мляво, то влада вдалася до адміністративного тиску на селян, що дозволило на червень 1941 року вийти на досить високі показники: понад 1,3 тис. колгоспів, 63 радгоспи та 174 МТС.
4 грудня 1939 року рішенням Верховної Ради СРСР на території Західної України було ліквідовано старий адміністративно-територіальний устрій і створено шість нових областей: Волинську, Рівненську, Дрогобицьку, Львівську, Станіславську і Тернопільську. Також до кінця 1939 року були цілком сформовані обласні управління НКВС, посилені кадрами зі східних областей УРСР.
Коментарі
Дивіться також
• Радянська окупація Польщі, 1939
• Західна Україна увійшла до складу УРСР, 1939
• «Процес 59», 1941
• «Акт проголошення Української Держави», 1941
• Дистрикт «Галичина», 1941
• Операція «Захід», 1947