сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Династія Габсбургів
24 жовтня 1273 року на німецький престол короновано Рудольфа Габсбурга, що стало початком звеличення династії, яка відіграла важливу роль у історії Європи в наступні 650 років.
На обкладинці: Старовинний герб дому Габсбургів
11235
Політика
Володимир Лук'янюк
Родоначальником дому Габсбургів вважається ельзаський дворянин Гунтрам Багатий, який мав графські володіння у Швабії. Його внук Радбот в 1020-1030-х роках на узбережжі ріки Аре (нині - Швейцарія) біля містечка Клеттгау збудував невеликий замок, який він назвав Габсбург (від старонімецького hab - брід чи від Habicht - яструб). Його внук Отто II (помер 8 листопада 1111 року) першим став іменуватися графом Габсбургом, що стало спадкоємним іменем його нащадків.
У першій половині XIII століття брати Альбрехт IV і Рудольф III розділили родові володіння - нащадки останнього залишились аристократами регіонального рівня (лінія Габсбург-Лауфенбург), а виходу Габсбургів на європейський рівень історія завдячує синові Альбрехта IV Рудольфові IV. По смерті батька він успадкував родові володіння Габсбургів в Ельзасі та Швейцарії, а після одруження отримав графство Гогенберг в центральній Швабії, що зробило його одним з найбільших правителів південно-західної Німеччини.
Родовий замок Габсбургів в Ааргау, Швейцарія © schweizerfamilie.ch. Залишався власністю Габсбургів до 1415 року, коли австрійський герцог Фрідріх IV втратив кантон Ааргау у війні зі Старою Швейцарською Конфедерацією
Родовий замок Габсбургів в Ааргау, Швейцарія © schweizerfamilie.ch. Залишався власністю Габсбургів до 1415 року, коли австрійський герцог Фрідріх IV втратив кантон Ааргау у війні зі Старою Швейцарською Конфедерацією
Як вірний послідовник свого хрещеного батька імператора Фрідріха II Гогенштауфена, Рудольф на його боці брав участь у війні проти швейцарських кантонів і Базельського єпископства, за що був винагороджений новими землями від імператора і анафемою від папи Інокентія IV. Для спокути гріхів у 1254 році Рудольф IV приєднався до Прусського хрестового походу богемського короля Оттокара II й брав участь у заснуванні міста Кенігсберг. Він не втратив свою могутність й з припиненням династії Гогенштауфенів на престолі Священної Римської імперії і захопив більшість володінь графів Кібург (родичів по матері), чоловіча лінія яких перервалась у 1263 році, ставши найбільшим магнатом Швабії, одного з п'яти стержневих герцогств середньовічного німецького королівства.
Після смерті в 1272 році Річарда Корнуольского на з'їзді німецьких князів у Франкфурті Рудольф Габсбург був 1 жовтня 1273 року обраний новим королем Німеччини, завдяки підтримці Фрідріха III Гогенцоллерна, бургграфа Нюренберга, а також герцогів Саксен-Віттенбергського Альбрехта II і Баварського Людвіга II , за яких були видані дочки Рудольфа.
Під іменем Рудольф I він коронувався в Аахені 24 жовтня 1273 року і практично зразу відмовився від претензій німецьких королів на владу в Італії і престол Сицилії, так і не коронувашись як імператор Священної Римської імперії. Натомість він зосередився на зміцненні централізованої влади в країні, у чому Рудольф I спирався на скликаний в 1274 році парламент. Основним суперником у цьому був чеський король Отакар II Пржемисл, який в 1250-60-х роках створив велику державу на південному сході Німеччини, об'єднавши під своєю владою Богемію, Моравію, Австрію, Штирію, Каринтію і Крайну. Після відмови Отакара присягнути на вірність Рудольфу, він був оголошений зрадником і після його загибелі у битві під Віднем у 1278 році під контроль короля Німеччини перейшли всі землі Отакара, крім Чехії і Моравії.
У 1282 році король Рудольф I офіційно передав Австрію і Штирію в спадкове володіння своїм синам, і в них Габсбурги зберігали престол до 1918 року. З часом ядро габсбурзьких володінь у Швейцарії було втрачено, натомість до них приєднались Тіроль і Каринтія, а згодом - землі в Бургундії, Фландрії, Італії, Угорщині, Чехії, Португалії, Мексиці та Іспанії, що спричиняло численні війни по всій Європі.
Іспанська чоловіча гілка Габсбургів обірвалася 1700 року, австрійська - 1780-го; онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ в 1804 році проголосив себе першим імператором новоутвореної Австрійської імперії під іменем Франц I, яка проіснувала до 1918 року, коли престолу зрікся останній правлячий монарх династії Габсбургів цісар Австро-Угорщини Карл I.
22 вересня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Володимира Леніна
Правила життя
Правила життя Володимира Леніна
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 24 жовтня

#ЦейДень
Все про 24 жовтня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left23 жовтня
25 жовтняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward