Династія Габсбургів
24 жовтня 1273 року на німецький престол короновано Рудольфа Габсбурга, що стало початком звеличення династії, яка відіграла важливу роль у історії Європи в наступні 650 років. На обкладинці: Старовинний герб дому Габсбургів
27425
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Родоначальником дому Габсбургів вважається ельзаський дворянин Гунтрам Багатий, який мав графські володіння у Швабії. Його внук Радбот в 1020-1030-х роках на узбережжі ріки Аре (нині — Швейцарія) біля містечка Клеттгау збудував невеликий замок, який він назвав Габсбург (від старонімецького hab — брід чи від Habicht — яструб). Його внук Отто II (помер 8 листопада 1111 року) першим став іменуватися графом Габсбургом, що стало спадкоємним іменем його нащадків.

У першій половині XIII століття брати Альбрехт IV і Рудольф III розділили родові володіння — нащадки останнього залишились аристократами регіонального рівня (лінія Габсбург-Лауфенбург), а виходу Габсбургів на європейський рівень історія завдячує синові Альбрехта IV Рудольфові IV. По смерті батька він успадкував родові володіння Габсбургів в Ельзасі та Швейцарії, а після одруження отримав графство Гогенберг в центральній Швабії, що зробило його одним з найбільших правителів південно-західної Німеччини.

Як вірний послідовник свого хрещеного батька імператора Фрідріха II Гогенштауфена, Рудольф на його боці брав участь у війні проти швейцарських кантонів і Базельського єпископства, за що був винагороджений новими землями від імператора і анафемою від папи Інокентія IV. Для спокути гріхів у 1254 році Рудольф IV приєднався до Прусського хрестового походу богемського короля Оттокара II й брав участь у заснуванні міста Кенігсберг. Він не втратив свою могутність й з припиненням династії Гогенштауфенів на престолі Священної Римської імперії і захопив більшість володінь графів Кібург (родичів по матері), чоловіча лінія яких перервалась у 1263 році, ставши найбільшим магнатом Швабії, одного з п'яти стержневих герцогств середньовічного німецького королівства.

Після смерті в 1272 році Річарда Корнуольского на з'їзді німецьких князів у Франкфурті Рудольф Габсбург був 1 жовтня 1273 року обраний новим королем Німеччини, завдяки підтримці Фрідріха III Гогенцоллерна, бургграфа Нюренберга, а також герцогів Саксен-Віттенбергського Альбрехта II і Баварського Людвіга II , за яких були видані дочки Рудольфа.

Під іменем Рудольф I він коронувався в Аахені 24 жовтня 1273 року і практично зразу відмовився від претензій німецьких королів на владу в Італії і престол Сицилії, так і не коронувашись як імператор Священної Римської імперії. Натомість він зосередився на зміцненні централізованої влади в країні, у чому Рудольф I спирався на скликаний в 1274 році парламент. Основним суперником у цьому був чеський король Отакар II Пржемисл, який в 1250-60-х роках створив велику державу на південному сході Німеччини, об'єднавши під своєю владою Богемію, Моравію, Австрію, Штирію, Каринтію і Крайну. Після відмови Отакара присягнути на вірність Рудольфу, він був оголошений зрадником і після його загибелі у битві під Віднем у 1278 році під контроль короля Німеччини перейшли всі землі Отакара, крім Чехії і Моравії.

У 1282 році король Рудольф I офіційно передав Австрію і Штирію в спадкове володіння своїм синам, і в них Габсбурги зберігали престол до 1918 року. З часом ядро габсбурзьких володінь у Швейцарії було втрачено, натомість до них приєднались Тіроль і Каринтія, а згодом — землі в Бургундії, Фландрії, Італії, Угорщині, Чехії, Португалії, Мексиці та Іспанії, що спричиняло численні війни по всій Європі.

Іспанська чоловіча гілка Габсбургів обірвалася 1700 року, австрійська — 1780-го; онук Марії Терезії, останній імператор Священної Римської імперії Франц ІІ в 1804 році проголосив себе першим імператором новоутвореної Австрійської імперії під іменем Франц I, яка проіснувала до 1918 року, коли престолу зрікся останній правлячий монарх династії Габсбургів цісар Австро-Угорщини Карл I.

Роксолана, зачинателька «Жіночого султанату»
Сьогодні
Роксолана, зачинателька «Жіночого султанату»
Друк 4
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 22 вересня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 24 жовтня

Роберт II Побожний — одноосібний король Держави франків

996
#ЦейДень

Все про 24 жовтня

Події, факти, персоналії

Вестфальський мирний договір

1648

Статут Організації Об'єднаних Націй

1945