сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Нова стаття
Коронація Генріха IV Ланкастера
13 жовтня 1399 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні відбулась коронація Генріха Болінгброка, першого англійського короля з династії Ланкастерів. Його 14-літнє правління видалось настільки складним, що на смертному одрі він він був змушений зізнатись: «Я гірко каюсь в тому, що поклав на себе тягар корони цього королівства».
На обкладинці: Королівський герб Генріха IV Ланкастера
2224
Особистості
Дмитро Копилов
Генріх Болінгброк прийшов до влади у вересні 1399 року, змістивши в ході державного перевороту свого двоюрідного брата Річарда ІІ Плантагенета і обійшовши найближчого династичного претендента 8-річного Едмунда Мотімера. Сумнівна легітимність змусила Генріха IV поспішати і попри традицію проводити коронацію через кілька місяців по смерті попереднього монарха (Річард ІІ все ще був живий і силою утримувався в Тауері) заради нього зробили виключення як у церемонії. Парламент пішов назустріч королю і у його намірі надати право своїм синам успадковувати корону. Задля цього старший син Генріха IV Болінгброка принц Генріх Монмутський був терміново відкликаний з Ірландії і у неділю 12 жовтня в Тауері разом зі своїми братами і ще сорока п'ятьма есквайрами вдруге зведений в лицарі (першим його посвятив у лицарі Річард ІІ кількома роками раніше), на цей раз своїм батьком.
Церемонія коронації першого Ланкастера на престолі Англії відбулась 13 жовтня 1399 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні. По довгому нефу Генріх ІV пройшов вздовж рядів вищих священнослужителів і дворян, після чого виголосив усі належні клятви і зайняв місце на троні Едварда Сповідника. Єпископ Кентербері Роджер Волден урочисто помазав Генріха священним єлеєм і, одягнувши на нього корону, вручив йому королівські регалії - державу, скіпетр і піднесений Генріхом Мормутським церемоніальний меч «Куртана», обламаний кінець якого символізує милосердя.
Мініатюра «Коронація Генріха IV» з «Хронік» Жана Фруассара
Мініатюра «Коронація Генріха IV» з «Хронік» Жана Фруассара
15 жовтня рішенням парламенту старший син Генріха IV був удостоєний титулів, які колись носив син Едварда III Плантагенета: принца Вельського, герцога Корнуола і графа Честера. Він став на коліна перед батьком, який поклав на його голову маленьку золоту корону, засіяну перлинами, на палець одягнув перстень, а в руку дав золотий скіпетр, після чого герцог Йоркський за руку відвів принца до трону, трохи нижчого, поруч з королівським, де Генріх Монмутський зайняв місце як майбутній спадкоємець престолу.
Сучасник подій Адам Уск повідомляє, що погані прикмети супроводжували коронацію Генріха IV Ланкастера: під час помазання виявилося, що його голова кишить вошами, а при роздачі дарів він впустив золотий нобль, який покотився від нього геть
У цей час Річарда II утримували в «надійному і секретному місці». 28 жовтня його, переодягненого лісником, таємно, «в тиші темної ночі», як пише Адам Уск, човном по Темзі вивезли з Тауера і доставили в Лідський замок в Кенті, а звідти - в замок Понтефракт, графство Йоркшир, й «він плакав, голосно шкодуючи про те, що був народжений на світ». Долю колишнього короля вирішила невдала змова його фаворитів, позбавлених Генріхом ІV маєтностей і титулів, випадково розкрита на початку січня 1400 року: близько 14 лютого 33-літній Річард помер «коли лежав в кайданах в замку Понтефракт, страждаючи від голоду, на який прирік його сер Томас Суінфорд (зведений брат Генріха ІV - Д.К.)». Згідно деяких французьких джерел, вмираючи голодною смертю, Річард здер м'ясо з рук і почав поїдати його. 17 лютого його тіло у свинцевій труні протягом двох днів було виставлено в соборі Св. Павла в Лондоні так, щоб було лише обличчя, після чого було поховане в домініканському монастирі в Ленглі, графство Хертфордшир.
Генріх IV на анонімному портреті XVI століття © Лондонська Національна портретна галерея
Генріх IV на анонімному портреті XVI століття © Лондонська Національна портретна галерея
Чутки, що останній король з династії Плантагенетів живий, ширились Англією і Шотландією ще багато років, підживлюючи невдоволення новим королем, що отримав Англію в украй складному фінансовому положенні. Вже за кілька років до економічних проблем додались політичні - війна з Шотландією, повстання у Вельсі, розрив з колишніми соратниками, що допомогли Болінгброку прийти до влади, й загроза англійським володінням у Аквітанії і Кале.
У 1406 році парламент, невдоволений фінансовим станом країни і марнотратством двору, змусив Генріха ІV призначити раду, якій належало контролювати зокрема і королівські витрати. У 1410 році похитнулось здоров'я короля і тимчасове правління Генріха Момутського й різне бачення перспектив розвитку подій Столітньої війни, привело до конфлікту з батьком. Він тривав до останніх днів Генріха ІV, який, за свідченням сучасника подій Тіто Лівіо, за кілька місяців до своєї смерті 20 березня 1413 року зізнався: «Я гірко каюсь в тому, що поклав на себе тягар корони цього королівства».
12 жовтня 2018 © Дмитро Копилов спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Катастрофа «Титаніка»
Інфографіка
Катастрофа «Титаніка»
Особистості
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 13 жовтня

#ЦейДень
Все про 13 жовтня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left12 жовтня
14 жовтняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward