Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Коронація Генріха IV Ланкастера
13 жовтня 1399 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні відбулась коронація Генріха Болінгброка, першого англійського короля з династії Ланкастерів. Його 14-літнє правління видалось настільки складним, що на смертному одрі він він був змушений зізнатись: «Я гірко каюсь в тому, що поклав на себе тягар корони цього королівства».
На обкладинці: Королівський герб Генріха IV Ланкастера
4757
Особистості
Дмитро Копилов
Генріх Болінгброк прийшов до влади у вересні 1399 року, змістивши в ході державного перевороту свого двоюрідного брата Річарда ІІ Плантагенета і обійшовши найближчого династичного претендента 8-річного Едмунда Мотімера. Сумнівна легітимність змусила Генріха IV поспішати і попри традицію проводити коронацію через кілька місяців по смерті попереднього монарха (Річард ІІ все ще був живий і силою утримувався в Тауері) заради нього зробили виключення. Парламент пішов назустріч королю і у його намірі надати право своїм синам успадковувати корону. Задля цього старший син Генріха IV Болінгброка принц Генріх Монмутський був терміново відкликаний з Ірландії і у неділю 12 жовтня в Тауері разом зі своїми братами і ще сорока п'ятьма есквайрами вдруге зведений в лицарі (першим його посвятив у лицарі Річард ІІ кількома роками раніше), на цей раз своїм батьком.
Церемонія коронації першого Ланкастера на престолі Англії відбулась 13 жовтня 1399 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні. По довгому нефу Генріх ІV пройшов вздовж рядів вищих священнослужителів і дворян, після чого виголосив усі належні клятви і зайняв місце на троні Едварда Сповідника. Єпископ Кентербері Роджер Волден урочисто помазав Генріха священним єлеєм і, одягнувши на нього корону, вручив йому королівські регалії — державу, скіпетр і піднесений Генріхом Мормутським церемоніальний меч «Куртана», обламаний кінець якого символізує милосердя.
Мініатюра «Коронація Генріха IV» з «Хронік» Жана Фруассара
Мініатюра «Коронація Генріха IV» з «Хронік» Жана Фруассара
15 жовтня рішенням парламенту старший син Генріха IV був удостоєний титулів, які колись носив син Едварда III Плантагенета: принца Вельського, герцога Корнуола і графа Честера. Він став на коліна перед батьком, який поклав на його голову маленьку золоту корону, засіяну перлинами, на палець одягнув перстень, а в руку дав золотий скіпетр, після чого герцог Йоркський за руку відвів принца до трону, трохи нижчого, поруч з королівським, де Генріх Монмутський зайняв місце як майбутній спадкоємець престолу.
Сучасник подій Адам Уск повідомляє, що погані прикмети супроводжували коронацію Генріха IV Ланкастера: під час помазання виявилося, що його голова кишить вошами, а при роздачі дарів він впустив золотий нобль, який покотився від нього геть
У цей час Річарда II утримували в «надійному і секретному місці». 28 жовтня його, переодягненого лісником, таємно, «в тиші темної ночі», як пише Адам Уск, човном по Темзі вивезли з Тауера і доставили в Лідський замок в Кенті, а звідти — в замок Понтефракт, графство Йоркшир, й «він плакав, голосно шкодуючи про те, що був народжений на світ». Долю колишнього короля вирішила невдала змова його фаворитів, позбавлених Генріхом ІV маєтностей і титулів, випадково розкрита на початку січня 1400 року: близько 14 лютого 33-літній Річард помер «коли лежав в кайданах в замку Понтефракт, страждаючи від голоду, на який прирік його сер Томас Суінфорд (зведений брат Генріха ІV — Д.К.)». Згідно деяких французьких джерел, вмираючи голодною смертю, Річард здер м'ясо з рук і почав поїдати його. 17 лютого його тіло у свинцевій труні протягом двох днів було виставлено в соборі Св. Павла в Лондоні так, щоб було лише обличчя, після чого було поховане в домініканському монастирі в Ленглі, графство Хертфордшир.
Генріх IV на анонімному портреті XVI століття © Лондонська Національна портретна галерея
Генріх IV на анонімному портреті XVI століття © Лондонська Національна портретна галерея
Чутки, що останній король з династії Плантагенетів живий, ширились Англією і Шотландією ще багато років, підживлюючи невдоволення новим королем, що отримав Англію в украй складному фінансовому положенні. Вже за кілька років до економічних проблем додались політичні — війна з Шотландією, повстання у Вельсі, розрив з колишніми соратниками, що допомогли Болінгброку прийти до влади, й загроза англійським володінням у Аквітанії і Кале.
У 1406 році парламент, невдоволений фінансовим станом країни і марнотратством двору, змусив Генріха ІV призначити раду, якій належало контролювати зокрема і королівські витрати. У 1410 році похитнулось здоров'я короля і тимчасове правління Генріха Момутського й різне бачення перспектив розвитку подій Столітньої війни, привело до конфлікту з батьком. Він тривав до останніх днів Генріха ІV, який, за свідченням сучасника подій Тіто Лівіо, за кілька місяців до своєї смерті 20 березня 1413 року зізнався: «Я гірко каюсь в тому, що поклав на себе тягар корони цього королівства».
Дмитро Копилов © спеціально для «Цей день в історії», 12 жовтня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Вісім медалей Майкла Фелпса
Особистості
Вісім медалей Майкла Фелпса
Особистості
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 13 жовтня

#ЦейДень
Все про 13 жовтня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left12 жовтня
14 жовтняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward