Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Битва при Пуатьє Карла Мартела
10 жовтня 732 року між Туром і Пуатьє франкський майордом Карл Мартел, розбив кількісно переважаючу армію іспанських маврів, чим зупинив їх просування в Західну Європу. У цій битві загинув Абд-ар-Рахман, мусульманський правитель Кордови, що змусило маврів залишити Галлію і в майбутньому не здійснювати на неї великих набігів.На обкладинці: Карл Штейбен «Битва при Пуатьє у жовтні 732 року», 1837 рік © Версальський палац
21272
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Після втрати Візантійською імперією своїх завоювань у Північній Африці, в 711 році десятитисячне мавританське військо під командуванням Таріка ібн Зіяда, берберського військового діяча халіфату Омейядів, висадились поблизу сучасного Гібралтару, розпочавши свій завойоницький похід Європою. Протягом наступного десятиліття були підкорені майже всі Піренеї за виключенням північних районів Галіції, Країни басків та Астурії.

До 719 року війська Омейядського халіфату дійшли до Тулузи, наступного року завоювали Септиманію (нині — французьке узбережжя Середземномор'я), столицю якої, місто Нарбонну, зробили своїм форпостом подальшого наступу на північ. В 732 році було захоплено і розграбоване Бордо, і військо Омейядського халіфату під командуванням Абдур-Рахмана ібн Абдалаха, генерал-губернатора аль-Андалузії, перейшло Луару і почало розоряти південну Галлію. Не маючи змоги відвоювати Бордо, герцог Аквітанії Ед Великий звернувся по допомогу до свого недавнього ворога — майордома франків Карла Мартела. Розуміючи небезпеку арабського наступу, той зібрав тридцятитисячну армію з германських племен франків, баварців, саксів та фризів і вирушив навперейми арабському війську, яке на початку жовтня підійшло до Пуатьє.

Битва відбулась, як прийнято вважати (хоча достовірно невідомий навіть її рік), 10 жовтня 732 року між містами Тур і Пуатьє. Прагнучи захопити мусульман зненацька, Мартел зумів зайняти вигідну стратегічну позицію на лісистому пагорбі і змусив суперника атакувати першим. Сподівання на силу кавалерії, яка забезпечила арабам перемогу в багатьох битвах, виявилися марними — вибудувана в каре дисциплінована піхота Мартела витримала багаточисельні атаки, і вночі арабські війська, дізнавшись, що частина франкського війська зайшла їм в тил, відступили, рятуючись втечею. У битві при Пуатьє загинуло не менше 10 тисяч мусульман, включаючи Абдур-Рахмана, військо Мартела вратило не більше півтори тисячі чоловік.

До кінця наступного року араби були витіснені за Піренеї, зумівши лише зберегти свої володіння в Септиманії, яку вони утримували наступні 27 років.

У 735 році андалузький правитель Укба ібн аль-Хаджадж знову рушив на північ, за чотири роки захопивши захопив Арль, Авіньйон та Ліль, доки не розбитий Карлом Мартелом, що поклало край серйозним виступам арабів на північ.

Після початку громадянської війни в Арабському халіфаті, син Карла Мартела Піпін Короткий в 759 році захопив Нарбонну і приєднав Септиманію до франкського королівства. Ще через три десятиліття внук Мартела король франків Карл Великий у 785 році захопив Жирону, у 801 році — Барселону, де створив Іспанську марку, буферну державу на кордоні з Кордовським халіфатом.

Перемога у битві при Пуатьє багато в чому визначила подальшу долю Європи — просування мусульман в Європі було зупинене, а франкська держава Каролінгів в наступному столітті стала домінуючою силою в Європі. Натомість для халіфату Омейядів програш у цій битві разом із поразкою під час другої облоги Константинополя в 718 році привели до падіння династії Омейядів, яка майже повністю була знищена фізично, і зуміла зберегти свою владу лише на Піренеях.

Друк 6
«Цей день в історії» © 2001-20. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Біловезька угода Білорусії, Росії і України
Політика
Біловезька угода Білорусії, Росії і України