Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Облога Мо
У ході Столітньої війни 6 жовтня 1421 року англійські війська оточили місто Мо на Марні, звідки французи здійснював набіги на Париж і околиці. Його взяття через сім місяців стало останнім успіхом Генріха V Ланкастера, який невдовзі помер, так і не зійшовши на престол Франції.
На обкладинці: Герб міста Мо
3163
Війни
Дмитро Копилов
Після успішної п'ятилітньої військової кампанії, яка завершилась підписанням англо-французької угоди в Труа, що підтверджувала права Генріха V Ланкастера на трон Франції, він разом з дружиною Катериною Валуа повернувся до Англії, де 1 лютого 1421 року в Дуврі його, за свідченням бургундського придворного хроніста Ангеррана де Монстреле, зустріли так, нібито він був «одним з янголів Господніх». Незважаючи на величезні борги, невиплачені ще з часів його батька Геріха Болінброка, невідшкодовані витрати старших командирів і невиплачену платню більшості, якщо не всім, капітанам англійських гарнізонів у Франції, до червня Генріх V найняв 9 тисяч латників і 3300 лучників, а також чисельні загони обслуги, на чолі яких знову відправився на континент.
4 липня Генріх V дістався Парижу, звідки відправився до розташованого неподалік Дре, останнього оплоту прихильників дофіна Карла Валуа, що залишився на кордоні між Нормандією та Іль-де-Франсом. Взята ще 18 червня в облогу фортеця, зрештою здалась 20 серпня, що стало початком цілого ланцюга капітуляцій французьких міст на північ і захід від Шартра. Сподіваючись викликати супротивника на відкритий бій, Генріх переніс бойові дії на Луару, 8 вересня безуспішно спробував взяти Божансі, звідки рушив до сусіднього Орлеана, під стінами якого розбив табір, однак, не маючи змоги взяти місто, попрямував на північний схід у бік Жуаньї.
Франція у першій чверті XV століття
Франція у першій чверті XV століття
Хоча під час цього маршу англійців вже вкотре вразила епідемія (імовірно, віспи) й дизентерія і хворих доводилось залишати вздовж дороги на вірну смерть, навіть з ослабленою армією 18 вересня вони захопили Немур, 22 вересня — Вільнев-ле-Руа, а згодом і Ружмон. Зайнявши долину Йони, Генріх трьома колонами рушив до Мо, головного оплоту французів на схід від Парижа.
Розташований на петлі Марни, Мо розділявся нею на дві частини, Старе місто і Ринок, з трьох сторін був захищений річкою, а з четвертої — каналом. Капітаном міського гарнізону був досвідчений і хоробрий Гішар Шиссе, якому підпорядковувались лейтенанти Людовик де Гаста і кузен капітана Дені Ворю, відомий своєю жорстокістю й схильністю до розбоїв і грабежів. У самому гарнізоні теж було чимало розбійників, а також дезертирів з числа англійців та ірландців, які добре знали, що в разі падіння міста їх чекає смерть.
Вважаючи, що із взяттям Мо буде ліквідована загроза не лише Парижу, але й союзній англійцям Бургундії, 6 жовтня 1421 року Генріх V взяв його в облогу попри малочисельність англійської армії, яка налічувала не більше 2500 чоловік. Він розділив її на чотири частини, які оточили Мо, а сам розташувався у абатстві Сен-Фаро за кілометр від міста. Через Марну був зведений понтонний міст, а для захисту війська від осінніх холодів — збудовані землянки і будиночки, для безпеки оточені траншеями. Артилерія, облогові машини, амуніція і провізія доставлялись кораблями з Парижу.
Попри регулярні обстріли ретельно обраних ділянок міських стін і воріт протягом кількох місяців облога успіху не мала. Англійцям заважали нестерпні погодні умови: весь грудень, не перестаючи, лили дощі, Марна вийшла з берегів й знесла понтонний міст, відрізавши від основних сил графа Ворвіка, що командував загонами з півдня, проти якого обложені на човнах здійснювали регулярні вилазки. Річка також затопила житло солдат, знищила фураж і зробила грунт непридатним для проведення підкопів. Замерзлих і промоклих англійців знову вразила дизентерія та інші хвороби. Поставки провізії припинилися. Почастішали випадки дезертирства, через що армія Генріха до Різдва зменшилася на 20 відсотків. Сучасник подій на ім'я Лже-Елмхем повідомляв, що армія Генріха ще ніколи не переживала такі біди, як під час облоги Мо. Деякі капітани запропонували королю припинити облогу, однак той не погодився, натхненний новиною з Англії про народження у нього сина, спадкоємця престолу.
Мініатюра «Облога Мо» з «Хроніки Карла VII» Жана Шартьє, XV ст. © Британська бібліотека
Мініатюра «Облога Мо» з «Хроніки Карла VII» Жана Шартьє, XV ст. © Британська бібліотека
9 березня 1422 року під час однієї з вилазок у полон до англійців попав новий капітан гарнізону Гі де Несле, сеньйор д'Офремону. Це викликало відчай у захисників Мо і того ж дня гарнізон залишив Старе місто, перейшовши на Ринок, обороняти який, на його думку, було легше, й зруйнував міст, що зв'язував дві частини міста. У Старе місто негайно в'їхав Генріх і ще до вечора англійські гармати почали обстрілювати Ринок. При допомозі перекидного моста, змонтованого на обложній вежі, вони зайняли крихітний острівець на Марні, де встановили гармату і вели артилерійський вогонь вже з близької відстані. На маленькій смужці суші біля стін Ринку граф Ворвік спорудив «свиню» (рухоме укриття на колесах, обкладене мокрими шкірами), яку англійці використали для захоплення зовнішніх фортифікаційних споруд. По інший бік сер Хангерфорд побудував дерев'яні мости, на берег висадилися сапери і почали вести підкоп.
Генеральний наступ одразу після Великодня закінчився для англійців невдало, однак захисники Мо були вже знесилені. Побачивши привезену баржами величезну облогову вежу, що сягала верху укріплень міста з боку Марни, гарнізон вислав парламентарів, щоб обговорити умови здачі, і 10 травня, після семи місяців запеклого опору, Мо капітулював. Генріх зберіг життя майже всім його захисникам, окрім обезголовлених Ворю і його двоюрідного брата, а також сурмача на ім'я Орас, відправленого в Париж для публічної страти за завдання королю образ, суть яких до наших днів не дійшла, та тих, хто на початку року лупцював витягнутого на міські стіни віслюка, називаючи його англійським королем. Близько 800 містян було відправлено в Англію як бранці, а їх майно — конфісковане.
Слідом за падінням Мо здалась ціла низка французььких фортець, включаючи Креі-ан-Валуа, Оффремон і замок Несле. Свою перемогу Генріх відсвяткував поїздкою у замок Буа-дю-Венсен в передмісті Парижа, де він з братами привітав королеву Катерину з народженням сина. Однак розвинути свій успіх йому не довелося: захворівши під час облоги Мо, у липні він знову занедужав, причому настільки серйозно, що був змушений передати командування своєму брату Джону Ланкастеру, 1-му герцогу Бедфорду, і у кінці серпня Генріх V помер у віці 35 років.
Дмитро Копилов © спеціально для «Цей день в історії», 05 жовтня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Нобелівська премія
Інфографіка
Нобелівська премія
Війни
Столітня війна
Битви
Європа
Середньовіччя

Головні події 6 жовтня

#ЦейДень
Все про 6 жовтня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left5 жовтня
7 жовтняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward