Низка революцій, що прокотилися Європою у 1848 році під впливом революційних подій у Франції, привели до ослаблення імперії Габсбургів, в багатонаціональних окраїнах якої почались виступи за незалежність. Найбільш небезпечні події почались в Італії, де спалахнула Перша італійська війна за незалежність, та в Угорщині, де під тиском ліберального дворянства та міської інтелігенції у березні був створений перший угорський уряд, який очолив заможний аристократ Лайош Баттьяні.
У квітні 1848 року про власну автономію заявили збори представників сербського населення Австрійської імперії в Сремскі-Карловцах, а бан (правитель) Хорватії Йосип Елачич проголосив створення незалежного від Угорщини Королівства Хорватії і Славонії. Незважаючи на декларування рівності громадян і проведення прогресивних реформ, уряд Баттьяні виступив категорично проти автономії у словацьких, волоських, хорватських та сербських регіонах Угорського королівства.
25 травня 1848 року скликаний за ініціативою Елачича хорватський Сабор (з'їзд) заявив австрійському імператору вимоги про об'єднання всіх ховатських провінцій під управлінням спеціального міністерства (аналогічного угорському) австрійського уряду, відміну кріпацтва, надання рівних прав усім громадянам незалежно від їх стану, національності чи релігійної приналежності. Незважаючи на те, що ці вимоги відрізнялись від угорських лише ставленням до нацменшин, за свої ініцативи Елачич був звільнений з усіх посад, однак його особиста лояльність до Габсбургів вплинула на імператора Фердинанда I, особливо коли хорватські підрозділи, що діяли в Італії, заявили про намір відбути на батьківщину для захисту Хорватії, — як фельдмаршал-лейтенант австрійської армії Еланич наказав їм залишатись на місцях і продовжувати діяти проти італійських повстанців.
Лайош Кошут, який 25 вересня змінив Баттьяні на чолі угорського уряду, закликав угорців до спротиву і 29 вересня 1848 року поблизу міста Пакозд за 70 кілометрів від Пешта відбулась битва між військами Еланича і угорською революційною армією на чолі з генерал-лейтенантом Яношем Мога. Зазнавши поразки, Еланич відступив у Австрію, де приєднався до австрійських військ фельдмаршала Альфреда Віндішгреца. Після придушення революційних заворушень у Відні, які почались під впливом подій в Угорщині, в середині грудня австро-хорватські війська завдали мадярам дві поразки біля Парндорфа та Дьєра і 5 січня 1849 року захопили Пешт-Буду.
Втративши надію знайти порозуміння з імператором, 14 квітня 1849 року Лайош Кошут проголосив незалежність Угорщини, а себе — її президентом-диктатором. Однак республіка Кошута протрималась лише чотири місяці — 21 травня австрійські війська знову зайняли Пешт, а 13 серпня закликані Францом-Йосифом російські війська завдали вирішальної поразки революційній армії у битві біля міста Вілагош у Трансильванії — Кошут із шеститисячним загоном врятувався втечею до Туреччини, звідки згодом переїхав до Італії, де й помер у 1894 році, відмовившись від амністії з нагоди проголошення Австро-Угорської імперії.
Після придушення революцій в Австрії і Угорщині за прийнятим у листопаді 1849 року імперським законом було утворено окрему провінцію Воєводство Сербія і Темешварський банат, а королівство Хорватія і Славонія були розділені на два окремих, якими керував король-імператор Австрії як король Угорщини. Незважаючи на це, Йосип Елачич ратифікував нову конституцію, у 1852 році домігся незалежності Хорватської католицької церкви від Угорської і залишався правителем Хорватії до своєї смерті в 1859 році.
Коментарі
Дивіться також
• Династія Габсбургів, 1273
• Франц Габсбург — перший імператор Австрії, 1804
• Червневе повстання у Парижі, 1848
• Герцогство Буковина, 1849
• Проголошення Австро-Угорської імперії, 1867
• Розпад Австро-Угорщини, 1918
• Революція айстр, 1918
• Аншлюс Австрії, 1938
• Антикомуністичне повстання в Угорщині, 1956