28 вересня 935 року група змовників на чолі з рідним братом убила богемського князя Вацлава з роду Пржемисловичів. Йому наслідував Болеслав Грізний, за правління якого Чехія розширила свої володіння, зупинила угорську навалу і поширився культ Вацлава Святого як заступника Чеської держави.
На обкладинці: Герб роду Пржемисловичів
Політика
Володимир Лук'янюк
Венцеслав (Вацлав) народився у Празі близько
907 року і був внуком першого історично достовірного князя Богемії Боривоя з роду Пржемисловичів, який між 882 і
885 роком хрестився разом зі своєю дружиною Людмилою під впливом князя Великої Моравії Святополка Моймировича. Вацлав зійшов на престол у 13-літньому віці після загибелі батька Вратислава у битві з мадярами і перший рік правив при регентстві своєї бабусі Людмили, ревної християнки, задушеної
15 вересня 921 року у містечку Тетін (за 40 кілометрів від Праги) за наказом її невістки Драгомири.
По досягненню повноліття Вацлава у
925 році за його першим задокументованим наказом останки Людмили були перевезені в Прагу і перепоховані в базиліці Святого Георгія. Того ж року він придушив заколот князя Радіслава з міста Коуржим, усунув від правління матір-язичницю Драгомиру, яка мала велику підтримку у загалом нехристиянській країні, і збудував третю у Празі церкву - ротонду Святого Віта, на місці якої сьогодні знаходиться однойменний собор.
Численні спустошливі набіги мадяр і загроза нападу Арнульфа Баварського змусили Вацлава в
929 році відновити розірваний свого часу Драгомирою васальний договір з саксонським герцогом Генріхом I Птахоловом, що викликало невдоволення в Богемії, - у
935 році група шляхтичів на чолі з його молодшим братом Болеславом вчинили проти Вацлава змову і
28 вересня 935 року під час свята на честь святих Косми і Даміана у місті Брандіс-над-Лабем на нього напали три шляхтичі і після того, як він впав від ударів кинжалами, Болеслав заколов Вацлава списом.
4 березня 938 року його останки були перепоховані у церкві Святого Віта в Празі.
Священник виносить череп Святого Вацлава під час урочистостей у місті Стара-Болеслав (колишній Брандіс-над-Лабем), 28 вересня 2013 року
По смерті брата Болеслав розірвав договір із Саксонією, що привело до тривалого конфлікту, - у
936 році він здобув дві перемоги над військами Оттона Великого, після чого війна набула форми прикордонних спустошливих набігів, у результаті яких в
950 році Болеслав був змушений підписати мирну угоду. Непереможений, він погодився виплачувати данину і
10 серпня 955 року разом з військами Оттона розгромив угорців у битві на річці Лех біля Аугсбурга, назавжди зупиниши їх набіги на християнські країни, і приєднавши до Богемії значну частину угорських земель.
Болеслав помер близько
972 року і, незважаючи на язичництво, за життя жодним чином не перешкоджав зростанню християнства в Богемії. За його правління поширився культ вбитого ним брата, який був проголошений святим і небесним заступником країни. Чотири біографії Вацлава, написані ще у X столітті, лягли в основу середньовічної концепції «праведного царя», чия влада виникає з його великого благочестя. Написаний у XII столітті церковний гімн «Святовацлавский хорал» є однією із найстаріших чеських пісень і в 1918 році під час проголошення
Першої Чехословацької республіки розглядалась як можливий варіант національного гімну.
Каплиця Святого Вацлава в соборі святого Віта. Прага, 2010 рік
З
2000 року день памяті Святого Вацлава 28 вересня став державним святом і відзначається як День чеської державності.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Facebook, Twitter, YouTube,
SoundCloud; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.