Венцеслав (Вацлав) народився у Празі близько 907 року і був внуком першого історично достовірного князя Богемії Боривоя з роду Пржемисловичів, який між 882 і 885 роком хрестився разом зі своєю дружиною Людмилою під впливом князя Великої Моравії Святополка Моймировича. Вацлав зійшов на престол у 13-літньому віці після загибелі батька Вратислава у битві з мадярами і перший рік правив при регентстві своєї бабусі Людмили, ревної християнки, задушеної 15 вересня 921 року у містечку Тетін (за 40 кілометрів від Праги) за наказом її невістки Драгомири.
По досягненню повноліття Вацлава у 925 році за його першим задокументованим наказом останки Людмили були перевезені в Прагу і перепоховані в базиліці Святого Георгія. Того ж року він придушив заколот князя Радіслава з міста Коуржим, усунув від правління матір-язичницю Драгомиру, яка мала велику підтримку у загалом нехристиянській країні, і збудував третю у Празі церкву — ротонду Святого Віта, на місці якої сьогодні знаходиться однойменний собор.
Численні спустошливі набіги мадяр і загроза нападу Арнульфа Баварського змусили Вацлава в 929 році відновити розірваний свого часу Драгомирою васальний договір з саксонським герцогом Генріхом I Птахоловом, що викликало невдоволення в Богемії, — у 935 році група шляхтичів на чолі з його молодшим братом Болеславом вчинили проти Вацлава змову і 28 вересня 935 року під час свята на честь святих Косми і Даміана у місті Брандіс-над-Лабем на нього напали три шляхтичі і після того, як він впав від ударів кинжалами, Болеслав заколов Вацлава списом. 4 березня 938 року його останки були перепоховані у церкві Святого Віта в Празі.
По смерті брата Болеслав розірвав договір із Саксонією, що привело до тривалого конфлікту, — у 936 році він здобув дві перемоги над військами Оттона Великого, після чого війна набула форми прикордонних спустошливих набігів, у результаті яких в 950 році Болеслав був змушений підписати мирну угоду. Непереможений, він погодився виплачувати данину і 10 серпня 955 року разом з військами Оттона розгромив угорців у битві на річці Лех біля Аугсбурга, назавжди зупиниши їх набіги на християнські країни, і приєднавши до Богемії значну частину угорських земель.
Болеслав помер близько 972 року і, незважаючи на язичництво, за життя жодним чином не перешкоджав зростанню християнства в Богемії. За його правління поширився культ вбитого ним брата, який був проголошений святим і небесним заступником країни. Чотири біографії Вацлава, написані ще у X столітті, лягли в основу середньовічної концепції «праведного царя», чия влада виникає з його великого благочестя. Написаний у XII столітті церковний гімн «Святовацлавский хорал» є однією із найстаріших чеських пісень і в 1918 році під час проголошення Першої Чехословацької республіки розглядалась як можливий варіант національного гімну.
З 2000 року день памяті Святого Вацлава 28 вересня став державним святом і відзначається як День чеської державності.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Священної Римської імперії, 962
• Хрещення Польщі, 966
• Хрещення Угорщини, 1000
• Перша дефенестрація, 1419
• Гуситські війни, 1434
• Перша Чехословацька республіка, 1918