сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Безданська експропріація
чотирьох прем'єрів
26 вересня 1908 року бойовиками Польської соціалістичної партії під керівництвом Юзефа Пілсудського поблизу Вільно здійснено пограбування поїзда, який перевозив гроші з Варшави до Петербурга. Група нападників складалась з 20 чоловік, серед яких крім Пілсудського, для якого це була єдина у його житті терористична операція, в якій він особисто брав участь, було ще три майбутніх прем'єр-міністра Польщі, за що цей розбійний напад відомий як «Акція чотирьох прем'єрів».
12615
Кримінал
Володимир Лук'янюк
У 1906 році на з'їзді Польської партії соціалістів (ППС) у Відні більшістю голосів делегатів було прийнято програмне рішення відмовитись від боротьби за незалежність Польщі і стати на шлях союзу з російськими революційними організаціями задля повалення царату і здобуття Польщею автономії у складі демократичної Росії. Цьому рішенню не підкорились ряд членів ППС на чолі з Юзефом Пілсудським, котрі залишили з'їзд і на конференції у Кракові оголосили про створення нової партії ППС - Революційна фракція, до якої перейшла і т. зв. Бойова організація (БО ППС), створена у 1904 році спочатку для охорони мітингів і демонстрацій, з часом перетворившись на підпільну військову структуру, яка займалась нападами на політичних опонентів, виявом агентів поліції у своїх лавах, терором проти представників російської адміністрації і грабунками для отримання коштів на партійні потреби.
У 1905 році її очолили 31-літній син машиніста Олександр Пристор і 26-річний виходець із збіднілих дворян Валерій Славек, під чиїм керівництвом Бойова організація зросла до 800 чоловік, що діяли у 27 регіонах Царства Польського і в 1906 році вбила та поранила більше тисячі російських чиновників. Розглядаючи БО ППС, як основу майбутньої армії, Пілсудський організував у Кракові підпільну школу для навчання бойовиків-інструкторів, які стали керівниками міліцейських підрозділів, організованих за територіальним принципом і готових до ведення бойових дій.
На момент створення партії ППС - Революційна фракція Бойова організація Пілсудського налічувала 4330 бійців, які у 1907 році вбили 181 поліцейських, солдатів та шпигунів і вчинили 92 грабежі для отримання фінансування партії. У 1908 році серед членів БО ППС пройшли масові арешти, частина її членів були змушені тікати з Польщі і її чисельність скоротилась до 388 бойовиків. Вимушене преміщення основних дій Бойової організації на Галичину, потребували великих коштів, для отрмання яких Пілсудським був організований напад на поштовий поїзд, який перевозив гроші з Варшави до Петербурга.
Йозеф Пілсудський, 1910-і роки
Йозеф Пілсудський, 1910-і роки
26 вересня 1908 року, коли потяг підійшов до станції Бездани поблизу Вільно, група з 16 бойовиків, що очікувала на вокзалі, кинула у нього дві бомби, після короткої перестрілки змусила здатись охорону поштового вагону, у який проникли чотири їх спільника, що їхали поїздом, динамітом підірвали сейфи і викрали близько 200 тисяч рублів (близько 8 млн доларів у цінах 2012 року). Не втративши жодної людини, всі бойовики, серед яких були чотири майбутні прем'єр-міністри Польщі - Юзеф Пілсудський, Александр Пристор, Валерій Славек і Томаш Арцішевський - безперешкодно зникли з місця злочину. Більша частина викрадених коштів була витрачена на створення на Галичині підпільної військової організації «Спілка активної боротьби», яка стала основою польських легіонів у складі 5-тисячної польської армії Пілсудського, силами якої він у 1918 році став Главою Другої Речі Посполитої.
Валерій Славек, 1905 рік
Валерій Славек, 1905 рік
На підставі повідомлень інформатора за кілька днів першим з учасників нападу на поштовий поїзд був заарештований Ян Фіялковський, який під тортурами виказав лише Чеслава Свірського, котрого 10 жовтня 1906 року було випадково затримано при спробі перетнути кордон за фальшивими документами. На суді в 1909 році Фіялковський був засуджений до 12 років каторги, а Свірський - до страти, заміненої згодом на довічне заслання. Вони обоє були звільнені після Лютневої революції 1917 року і повернулись з Росії до Польщі. У міжвоєнний період Свірський залишив військову службу, працював у Варшаві нотаріусом, в період економічної кризи взяв Фіялковського, що жив у скруті і опинився без роботи, швейцаром, став хрещеним батьком дочки Юзефа Пілсудського і Олександри Щербинської, котра також була учасницею Безданської екпропріації, та душеприкажчиком Пілсудського і з початком Другої Світової війни виїхав до Бразилії, де й помер у 1973 році.
Валерій Славек (крайній зліва) і Олександр Пристор (крайній справа), 1935 рік
Валерій Славек (крайній зліва) і Олександр Пристор (крайній справа), 1935 рік
У 1930 році Юзефа Пілсудського на посту прем'єр-міністра Польщі змінив Валерій Славек, котрому на зміну через рік прийшов Олександр Пристор. Після радянської агресії на Польщу, він втік до нейтральної Литви, де у 1940 році був заарештований НКВС, вивезений до Москви і помер через рік в Бутирській тюрмі. Славек тричі очолював польський уряд, після відставки у 1935-у був депутатом і помер 3 квітня 1939 року після спроби самогубства, як припускається, напередодні розкриття його участі у заколоті проти маршала Едварда Ридз-Смігли.
Томаш Арцішевський, 1906 рік
Томаш Арцішевський, 1906 рік
Томаш Арцішевський став прем'єром польського уряду в еміграції у 1944 році і після відставки у 1947-у проживав у Лондоні, де й помер у 1955 році.
9 серпня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Кримінал
Європа
Нова історія

Головні події 26 вересня

#ЦейДень
Все про 26 вересня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left25 вересня
27 вересняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward