Столітня війна розпочалась у 1337 році, коли війська англійського короля Едварда III розпочали наступ на півночі Франції, щоб утвердити претензії династії Плантагенетів на французький престол після смерті в 1328 році Карла IV Капетинга. За підтримки фламандських міст англійці здобули ряд перемог в Бретані і в 1346 році отримали переконливу перемогу на військом французького короля Філіпа VI у битві біля Кресі у Верхній Нормандії, що дало можливість через 11 місяців захопити порт Кале, який став базою англійців у Північній Франції.
Французи, очолювані особисто королем, наздогнали англійців біля міста Пуатьє і, зважаючи на свою чисельну перевагу, відкинули пропозицію Чорного Принца укласти на 7 років перемир'я. Врахувавши гіркий досвід поразки під Кресі, Іоанн Добрий відмовився від використання важкої кавалерії і зробив ставку на півтисячний загін кінноти, який вранці 19 вересня 1356 року атакувала англійський лівий фланг, змусивши його відступити.
Сприйнявши це як втечу з поля бою, французи почали атаку всім фронтом і попали у засідку в болотяній місцевості, непрохідну для кінноти, — англійські лучники кількома залпами з флангів атакували її, змусивши французів відступити з великими втратами. Аналогічним чином були відбиті атаки французького маршала Жана де Клермонта та сина короля Карла — пересічена місцевість значно знизила маневреність кінноти, яка стала легкою мішенню для англійських лучників, котрі розташовувались на безпечній відстані під прикриттям пагорбів. Невдачі трьох атак змішали бойовий порядок французів і у вирішальний наступ їх повів особисто король Іоанн — його загін під прикриттям арбалетників зміг потіснити суперника, але був атакований з флангу гасконською кавалерією, яку Чорний Принц тримав у резерві. Несподіваний удар зупинив французів, які були остаточно розбиті загальним наступом піхоти.
Поразка у битві при Пуатьє мала фатальні наслідки для французів — вони втратили 13 тисяч убитими, включаючи 2426 лицарів, 2000 чоловік було захоплено у полон включно із королем, 17 баронами, 13 графами і 5 віконтами. 24 травня 1357 року Іоанна II урочисто привезли до Лондона, де йому надали королівські привілеї і дозволили вести звичний спосіб життя.
8 травня 1360 року король Едвард III і дофін Карл, котрий проголосив себе регентом, уклали договір, за яким Франція втратила третину своєї території в обмін на відмову Англії на герцогство Турен, графств Анжу і Мен, сюзеренітету над Бретанією та Фландрією і претензій на французький престол. Крім того, король Іоанн II мав виплатити три мільйони золотих екю (два річних французьких бюджета) викупу. Цей договір був повторно підтверджений у Кале 24 жовтня клятвами двох королів і їх старших синів.
Через чотири роки після сходження на престол, коли Англії були передані всі французькі володіння в Аквітанії і було виплачено половину викупу, за що Едвард III відпустив майже всіх заручників, Карл V скористався двозначністю в Договорі Кале, який набував чинності після принесення взаємних клятв про зречення англійського короля від французького престолу, а французького короля — від Аквітанії, — у 1368 році він як все ще формальний сюзерен Аквітанії прийняв скаргу двох своїх васалів на дії Чорного Принца у графствах Арманьяк та Альбре, і в 1369 році паризький суд заочно засудив того до страти з конфіскацією майна і володінь. Це стало початком нового етапу Столітньої війни, в ході якого Карл V зміг практично повністю повернути французькі території, втрачені його попередниками.
Едвард «Чорний принц» не зміг утримати під своїм контролем Аквітанію і в 1371 році повернувся до Англії, де помер 8 червня 1376 року, за рік до смерті свого батька Едварда III. Наступним королем Англії став син Чорного Принца Річард II, віроломне правіння якого стало причиною феодальних міжусобиць, котрі привели до Війни Червоної та Білої троянд.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Коментарі
Дивіться також
• Нормандське завоювання Англії, 1066
• Початок Столітньої війни, 1337
• Битва при Слейсі, 1340
• Битва при Кресі, 1346
• Англо-французький договір в Бретіньї, 1360