Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
reorder
Нерва — перший «хороший імператор»
18 вересня 96 року в своєму палаці в Римі двома вільновідпущениками вбитий імператор Доміціан, останній з династії Флавіїв. Звістка про його смерть була з радістю зустріта сенатом, який прокляв пам'ять про нього і проголосив імператором сенатора Марка Кокцея Нерву, що став засновником династії Антонінів і першим з «п'яти хороших імператорів».
На обкладинці: Мармуровий портрет Марка Кокцея Нерви © Капітолійські музеї, Рим
9650
Особистості
Ганна Дзекан
Тит Флавій Доміціан, син імператора Тита Флавія Веспасіана-старшого і брат (повного тезки батька) Тита Флавія Веспасіана-молодшого, більшу частину свого життя пробув у їх тіні й лише одне (з шести) його консульство було ординарним, решта ж — здебільшого церемоніальною тимчасовою заміною своїх могутніх родичів. Після несподіваної смерті 41-річного брата 13 вересня 81 року, котрого він підозрював у намірі позбавити спадщини, Доміціан заручився підтримкою преторіанців, які того ж дня проголосили його імператором. Лише 14 вересня сенат підтвердив повноваження Доміціана й наділив владою трибуна, понтифіка і проголосив Августом та Батьком вітчизни.
Незважаючи на виказану підтримку, як прихильник самодержавного правління, Доміціан доклав чимало зусиль для зменшення впливу сенату на державні справи й виключив з нього негідних, на його думку, представників аристократії, і у державних кадрових призначеннях зробив ставку на лояльних представників стану вершників. Вимогливий і прагматичний, Доміціан контролювавав найдрібніші деталі повсякденного життя імперії, зумів приборкати корупцію в провінціях і зловживання виборних посадовців, що відмічали навіть неприхильні до нього сучасники. Покращення фінансового стану країни дозволило відновити архітектурну велич Риму, який в останню чверть століття зазнав руйнувать унаслідок пожеж і громадянської війни, — за масштабами будівництва епоха Доміціана поступалась лише періоду Октавіана Августа, ввелич імперії часів якого Доміціан прагнув відновити.
Мармуровий портрет імператора Доміціана, бл. 90 року до н. е. © Музей Метрополітен, Нью-Йорк
Мармуровий портрет імператора Доміціана, бл. 90 року до н. е. © Музей Метрополітен, Нью-Йорк
За ініціативою Доміціана у 86 році були поновлені Капітолійські ігри (регулярні, щочотири роки, змагання з атлетики, перегонів на колісницях, ораторського мистецтва та музики) за участі представників різних частин імперії, що прибували в Рим державним коштом, практика державних званих обідів й тричі проводилась роздача грошових подарунків вільним громадянам на рекордні 135 млн сестерціїв. Незважаючи на відмову від політики нових завоювать, на армію за Доміціана витрачалось до третини бюджету, що дозволило римлянам укріпитись в Британії та Вірменії, зміцнити півтисячі кілометрів кордону у верхів'ї Дунаю і низів'ї Рейну й вести успішні кампанії проти свевів, сарматів, даків і хаттів в Германії, Паноннії і Нижніх Карпатах.
З часу повстання двох легіонів у Верхій Німеччині у 89 році і появи чергового Лженрона на Сході Доміціан відновив репресії римської аристократії, яка у попередні роки пережила кілька хвиль переслідувань: розправи перестали бути безкровними і до 93 року за корупцію, зраду та участь у змовах принаймні два десятка представників сенаторського середовища були страчені, включаючи представників і родини імператора.
Автократичним стилем правління, знеціненням ролі сенату як центру прийняття рішень і неприхованим нехтуванням патриціатом, підтримки якого він так і не зумів домогтись, Доміціан нажив чимало ворогів, у середовищі яких у 96 році проти нього визріла чергова змова. Її подробиці незрозумілі і містифіковані сучасниками тих подій, які серед організаторів називають щойно призначеного префектом преторія Тита Петронія Секунда: за його намовляння близько полудня 18 вересня 96 року у своєму палаці в Римі Доміціан був убитий двома слугами-вільновідпущениками, не доживши місяць до свого 45-річчя. Тіло імператора поспіхом кремували і годувальниця Доміціана таємно поховала його прах у храмі родини Флавіїв. Смерть Доміціана римський народ зустрів байдуже, а сенат — з радістю: того ж дня він постановив пам'ять останнього імператора з роду Флавіїв проклясти і проголосив новим імператором і Августом колишнього соратника Нерона і Веспасіана літнього і бездітного сенатора Марка Кокцея Нерву, три роки перед тим звинуваченого Доміціаном у змові і висланого з Риму.
«Правителям живеться найгірше: коли вони виявляють змови, їм не вірять, доки їх не вб'ють» - Тит Флавій Доміціан
За час свого 16-місячного правління Нерва не стратив жодного сенатора, амністував засуджених його попередником за образу величі імператора та зраду, а коли кількість доносів вийшла за розумні межі, припинив судове переслідування і прихильників Доміціана, пам'ять про котрого волею сенату була стерта: ім'я Доміціана викреслювалось з документів, палац Флавіїв на Палатинському пагорбі був перейменований у Дім народу, монети з його зображенням перекарбовувались на нові з написами «свобода народу» і «волею сенату», камэяні скульптури руйнувались або перероблялись, а золоті і срібні — переплавлялись.
Не маючи належної пітримки серед громадян і в армії, Нерва роздавав конгіарії і донативи (грошові допомоги цивільним і військовим, відповідно), відмінив ряд податків, започаткував програму субсидій землеробам і державної допомоги найбіднішим та сиротам. Все це обійшлось казні у чималі суми і для реалізації своїх ініціатив Нерва долучив власні кошти, виручені за продану на аукціоні нерухомість. Тим не менш, приборкати лояльне своєму попереднику військо Нерва не зміг, і проти нього почали визрівати змови як в провінціях, так і в Римі, де у жовтні 97 року він був змушений видати на розправу повсталій преторіанській гвардії причетних до вбивства Доміціана колишнього префекта преторія Тита Петронія Секунда і слугу попереднього імператора Парфенія. Переживши фактичну облогу у своєму палаці, Нерва у пошуках шляхів утримання влади і збереження миру в державі, 25 жовтня 97 року усиновив прокуратора Верхньої Германії популярного в армії полководця Марка Ульпія Траяна, який отримав ім'я Нерва Цезар, титул Цезар, спільний з Нервою консулат на 98 рік, проконсульську владу над усією Римською Германією і повноваження народного трибуна. Незважаючи на свій фактичний статус співправителя імперії, Траян прибув у Рим лише через рік по смерті Нерви 25 січня 98 року.
Обожнений сенатом, Нерва став родоначальником третьої від початку принципату правлячої династії Антонінів, першим з т. зв. «п'яти хороших імператорів». Всі вони діяли у злагоді з сенатом, мирно передавали владу шляхом усиновлення спадкоємця і за їх правління Римська імперія досягла найвищого розквіту. Лише шостий з Антонінів, Коммод, син імператора-філософа Аврелія, успадкував владу по праву крові і виявився малопридатним до державних справ — його вбивство в 192 році стало початком чергової громадянської війни і приходу до влади династії Севéрів.
Ганна Дзекан © спеціально для «Цей день в історії», 17 вересня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

«цей день в історії»
ПОДКАСТИ
Особистості
Європа
Античні часи
Золотий вік

Головні події 18 вересня

#ЦейДень
Все про 18 вересня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left17 вересня
19 вересняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward