Трилітній Тиберій Клавдій Нерон став пасинком Гая Юлія Цезаря Октавіана у 39 році до н. е., коли майбутній імператор одружився з його розлученою матір'ю (невдовзі Лівія народила Децима Клавдія Друза, ще одного сина від свого колишнього чоловіка). Власних синів Октавіан не мав і саме Тиберій їхав разом з ним на тріумфальній колісниці під час святкування перемоги над Антонієм і Клеопатрою під Акцієм і саме його, на той час уже імператор Август, бачив своїм наступником, коли у 23 році до н. е. серйозно захворів, — задля цього сенат навіть змінив закон, щоб 17-літній Тиберій зміг бути призначений квестором, а згодом взяти участь у виборах претора і консула.
У 20 році до н. е. Тиберій під керівництвом свого тестя Марка Віпсанія Агріппи успішно воював проти Парфії, через рік з рідним братом Друзом приборкував кельтів у Реції, згодом знову з Агріппою — у Паноннії.
Несподівана смерть улюбленого полководця Августа і його найближчого друга Агріппи змінила і долю Тиберія: під тиском свого вітчима він був змушений розлучитись з донькою Агріппи і в 11 році до н. е. одружитись з його вдовою Юлією-старшою (донькою Октавіана і своєю зведеною сестрою).
Другий шлюб Тиберія виявився вкрай невдалим, син, якого народила Юлія, помер у дитинстві, війна з маркоманами завершилась безрезультатно, і у 6 році до н. е., щойно завершивши своє друге консульство і отримавши владу трибуна на Сході, 36-літній Тиберій несподівано для всіх відмовився від усіх посад, залишив Рим й оселився на грецькому острові Родос. Достеменно мотиви цього вчинку невідомі. Серед причин називають і скандальну поведінку його зрадливої дружини і усиновлення Августом своїх внуків Гая та Луція — дітей Юлії від попереднього шлюбу з Агріппою, що ставило під сумнів перспективи державної і військової кар'єри Тиберія.
Чутки стверджують, що Тиберій досить швидко пожалкував про свій від'їзд, однак розлючений його вчинком Август кілька разів відмовляв йому у можливості повернутись. Й лише через вісім років, коли несподівано помер Луцій Цезар, а Юлія, викрита у змові зі своїм коханцем убити батька, була вислана на острів Вентотене в Тіренському морі, Август від імені Тиберія розлучив його зі своєю донькою і дозволив жити в Італії на правах звичайного громадянина.
У 4 році Августа спіткало чергове нещастя — у Вірменії загинув його внук Гай Цезар. Постало питання спадкоємності влади й Октавіан Август усиновив свого 16-літнього внука Агріппу Постумуса (третього сина Юлії і Агріппи). Свого єдиного прямого нащадка по чоловічій лінії Октавіан відверто недолюблював за його, як пише Гай Веллей Патеркул, «звірячий характер», то ж, не маючи особливого вибору, повернув прихильність до Тиберія, котрого також усиновив і наділив владою трибуна, проконсула і великим імперієм, який поступався лише його власному, верховному імперію. Гарантією неперервності влади, як її бачив Октавіан, стало зобов'язання Тиберія усиновити свого 19-літнього племінника Германіка (Юлія Цезаря Клавдія), сина його загиблого рідного брата Децима Клавдія Друза (Германіка).
Через два роки, роздратований «дивовижною розбещеністю» свого зухвалого і впертого сина-внука, Октавіан позбавив Агріппу Постумуса свого батьківства, під охороною вислав на крихітний безлюдний острів Планазія (нині Піаноза) в Тіренському морі й домігся заборони Сенатом його повернення в Італію за жодних умов.
У 12 році важко хворий Август відкликав Тиберія з Германського походу, успіх в якому був відзначений тріумфом, першим з часів трімфу Октавіана у 29 році до н. е., й фактично зробив своїм співправителем, наділивши рівними зі своїми імперієм. Почуваючи себе дедалі гірше, 75-літній Октавіан поїхав у Нолу, що неподалік Неаполя, де свою смерть зустрів його батько, і 19 серпня 14 року року помер.
Сенат зібрався через місяць, 18 вересня, щоб привести повноваження Тиберія у відповідність з його новим статусом принцепса, першого серед сенаторів. Виявилось, що всією повнотою влади він уже володіє і йому бракує лише титулів Августа і Батька вітчизни й Громадянської корони. Як і його попередник свого часу, Тиберій вирішив постати людиною, неохочою до вищої в державі посади. Спочатку посилався на вік — 56 років, потім погодився на частину повноважень, глузливо, як свідчить Тацит, коментував хвалебні промови на свою адресу, зрештою дав себе умовити, наче змирившись з невідворотнім, але категорично відмовився прийняти титули Батька вітчизни, ім'я Імператор і корону з листя лавра і дуба.
Невдовзі по цьому охороною був убитий Агріппа Постумус, останній нащадок Октавіана Августа по чоловічій лінії.
Тиберій правив 13 років. Як прихильник республіканських традицій, він підняв роль сенату, зумівши при цьому зміцнити і свою владу. Завдяки згортанню численних будівництв державним коштом і прийнятим за його ініціативою ряду законів проти розкошів і лихварства, йому вдалось зміцнити фінансову систему держави, а відмова від нових територіальних завоювань дала можливість Тиберію укріпити кордони країни, дисциплінувати армію, навести лад у віддалених провінціях і укласти мир із давнім римським ворогом Парфією.
По смерті Германіка наступником Тиберія став його син від першого шлюбу Друз Клавдій Юлій Цезар, більше відомий як Друз-молодший. Його смерть у 23 році (Тацит і Светоній наполягають на отруєнні невірною дружиною у змові з префектом преторіанців Сеяном) вибила Тиберія з рівноваги. Він став дедалі більше віддалятись від справ, його відпочинок у Кампаньї ставав все тривалішим, доки у 26 році Тиберій й геть не повернувся з острова Капрі до Риму.
Схоже, Тиберій втомився від політики й поклався на державний апарат, відлагоджений ще за Октавіана, і Сенат, якому він зрідка надсилав доволі непослідовні й суперечливі розпорядження.
Лише через п'ять років, коли на Капрі дійшли свідчення про узурпацію влади Сеяном, котрому імператор беззастережно довіряв, Сенат отримав від Тиберія листа з наказом заарештувати і судити префекта преторіанців. Повернувшись до Риму, він розпочав переслідування причетних до Сеяна, спочатку вузьке коло, далі — все ширше. Сприйняті спочатку позитивно, розправи набули неймовірних масштабів і торкнулись десятків, якщо не сотень, людей, незалежно від їх соціального стану, посад, статі чи віку.
Тиранія Тиберія, якого Тацит і Светоній називають мстливим параноїком, тривала до останніх днів його життя.
Що було далі
Тиберієм було мало що було зроблено для вирішення питання правонаступництва або, принаймні, для роз'снення як воно мало б відбутись.
Кандидатів було двоє — онук Тиберія, ще підліток, Тиберій Гемелл (син Друза-молодшого) і єдиний вцілілий в часи Сеяна з родини Германіка його син, 23-літній Гай Цезар, більш відомий як Калігула. Нікого з них Тиберій не любив, по службі не просував і не усиновлював, лише у 35 році обох призначив рівноправними спадкоємцями свого майна. Єдиною перевагою Калігули, в силу віку, була доволі невисока посада квестора. Цього виявилось достатньо, щоб по смерті 16 березня 37 року 78-літнього Тиберія, можливо насильницької, Калігула зусиллями нового префекта преторіанців Макрона став одноосібним правителем Риму, який радо вітав нового імператора, тому що він, як пише Светоній, «не Тиберій».
Коментарі
Дивіться також
• Падіння Західної Римської імперії, 476
• Вбивство імператора Калігули, 41