Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Убивство
Георгія Ґонґадзе
16 вересня 2000 року в Києві зник журналіст інтернет-видання «Українська правда» Георгій Ґонґадзе. Його, як виявилось згодом, убивство і свідчення про можливу причетність до цього влади стали причиною масштабної політичної кризи і акцій протесту проти президента Леоніда Кучми. На обкладинці: Георгій Гонгадзе
36090
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Ґеоргій Ґонґадзе народився в 1969 році в Тбілісі у сім'ї медика Лесі та кінорежисера Руслана Ґонґадзе. Навчався в Тбіліському інституті іноземних мов, у 1987—89 роках служив Афганістані. Після демобілізації повернувся до Тбілісі, охопленого масовими протестами. Восени цього ж року року перевівся у Львівський університет. У 1991-92 роках брав участь у повстанні проти президента Грузії Звіада Ґамсахурдіа, в 1993 році під час зйомок документального фільму про війну в Абхазії був важко поранений.

Повернувшись до Львова, Ґонґадзе займався кінодокументалістикою. Цього ж року познайомився зі студенткою юрфаку ЛНУ Мирославою Петришин, з якою одружився і в 1995 році переїхав до Києва, де працював на телебаченні.

17 квітня 2000 року в інтернеті з'явилося видання «Українська правда», засноване та редаговане Георгієм Гонгадзе. Сайт спеціалізувався на політичних новинах та коментарях, приділяючи особливу увагу критиці влади і офіційних засобів масової інформації.

14 липня Гонгадзе офіційно звернувся з листом до Генерального прокурора України Михайла Потебенька, у якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб. Крім того, в «Українську правду» неодноразово дзвонили невідомі з погрозами.

Пізно ввечері 16 вересня 2000 року по дорозі додому Ґонґадзе зник. Наступного дня з приводу його можливого викрадення було порушено кримінальну справу, а 2 листопала в Таращанському лісі за 70 км від Києва було знайдено тіло, в якому друзі і родичі впізнали журналіста. Це підтвердила більшість з проведених згодом експертиз.

28 листопада лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз обнародував у Верховній Раді аудіозаписи, таємно зроблені співробітником президентської охорони майором Миколою Мельниченком в кабінеті президента України. На них Леонід Кучма обговорює діяльність Гонгадзе і спричинені нею проблеми з главою МВС Юрієм Кравченком, генпрокурором Михайлом Потебеньком, головою СБУ Леонідом Деркачем і главою президентської адміністрації Володимиром Литвином. У записах, зокрема, фігурує наказ Кравченку «розібратися» з журналістом, а на іншій — звіт Кравченка про проведену роботу. Експертизи «плівок Мельниченка», проведені в Європі та США підтвердили достовірність голосу Кучми.

Убиство Георгія Ґонґадзе і т. зв. «касетний скандал» викликали широкий резонанс в Україні та за кордоном. У грудні в Києві почались широкомасштабні протестні акції, відомі як «Україна без Кучми», в ході яких опозиція, парламентська і позапарламентська, вимагала відставки Леоніда Кучми.

Лише 27 лютого 2001 року Генеральна прокуратура визнала факт смерті Гонгадзе і порушила кримінальну справу по статті «Навмисне вбивство».

На фоні політичної кризи, що склалась в Україні, у відставку був змушений подати Леонід Деркач, у березні — Юрій Кравченко.

Тоді ж, у березні, після придушення протестів дружина Георгія Мирослава з дітьми і Микола Мельниченко отримали політичний притулок у США.

3 вересня 2002 року Генпрокуратура визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить Гонгадзе.

Основним підозрюваним на той час був начальник Департаменту зовнішнього спостереження головного управління МВС генерал Олексій Пукач. Він був затриманий за обвинуваченням у знищенні документів, що свідчать про стеження за Гонгадзе в травні-липні 2000 року, але згодом звільнений під підписку про невиїзд і зразу ж зник. У листопаді 2003 року його оголосили в розшук.

У 2005 році за звинуваченням у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе були затримані троє колишніх співробітники Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС Валерій Костенко, Микола Протасов і Олександр Попович, яких 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними і засудив до 13 (Протасов) та 12 (Костенко й Попович) років позбавлення волі.

У 2009 році в Київській області були знайдені останки черепа, які за заявою Генпрокуратури, належали Гонгадзе.

21 липня 2009 року в селі Молочки Чуднівського району Житомирської області Генпрокуратурою та СБУ був затриманий Олексій Пукач. Розслідування кримінальної справи за звинувачення його в убивстві Ґонґадзе було завершене у грудні 2010 року. 30 серпня 2011 року під час судового засідання він зізнався, що власноруч убив Георгія Ґонґадзе і назвав замовників вбивства — Леоніда Кучму, Володимира Литвина та Юрія Кравченка, який віддав йому усний наказ. 29 січня 2013 року Печерським судом Києва був засуджений до довічного ув'язнення.

21 березня 2011 року Генеральною прокуратурою було порушено кримінальну справу стосовно другого президента України Леоніда Кучми, звинуваченого у перевищенні влади і службових повноважень, які призвели згодом до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Однак 13 грудня Печерський райсуд Києва визнав незаконним порушення кримінальної справи щодо Кучми і скасував відповідну постанову Генпрокуратури, не визнавши записи майора Мельниченка доказом у справі про вбивство журналіста. Це рішення підтвердили Апеляційний суд Києва, а потім Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Через незгоду Лесі Ґонгадзе, матері Ґеоргія, визнати, що знайдені слідством останки належать її синові, він був похований на території церкви Миколи Набережного у Києві лише 22 березня 2015 року, через два роки по смерті його матері. Напередодні Мирослава Ґонґадзе зустрілась із президентом Петром Порошенком, із рук якого отримала Зірку Героя України, присвоєну Ґеоргія Ґонґадзе у 2005 році.

Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 2 вересня 2012, востаннє оновлено 13 вересня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Третє правління Влада Дракули
Сьогодні
Третє правління Влада Дракули

Головні події 16 вересня

#ЦейДень
Все про 16 вересня
Події, факти, персоналії