Конрад Аденауер — перший канцлер ФРН
15 вересня 1949 року на засіданні бундестагу з перевагою в один голос лідер Християнсько-демократичного союзу 73-річний Конрад Аденауер став першим федеральним канцлером ФРН. Він залишив свою посаду через 14 років, знаходячись у зеніті міжнародної слави політичного і економічного будівничого Німеччини. На обкладинці: Конрад Аденауер, 1955 рік © Bundesarchiv
30270
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Політична кар'єра Конрада Аденауера почалась у 1906 році у рідному місті Кьольн, бургомістром якого він став через одинадцять років. Після поразки Німеччини у Першій Світовій війні Аденауер з 1921 по 1933 рік був президентом Державної ради Вільної держави Пруссія, найбільшої складової Веймарської республіки, відмовившись у 1926-у від поста канцлера.

З приходом до влади нацистів Аденауер був зміщений з посади і в 1934 році заарештований після «Ночі довгих ножів». Уникникнувши розправи завдяки написаному прусському міністру внутрішніх справ Герману Герінгу десятисторінкового листа, в якому він описав як сприяв діяльності нацистської партії у Кьольні і виступав за коаліційний уряд із нею у 1932, Аденауер був через два дні звільнений і, оформивши пенсію, поселився у містечку Рендорф, де проживав до липня 1944 року, коли був вдруге заарештований за підозрою у співучасті у замаху на Адольфа Гітлера.

Попри його непричетність до змови, у листопаді Аденауер був поміщений у концтабір, з якого його звільнили за місяць через хворобу. У березні 1945 року за пропозицією американського коменданта Кьольну він став виконувати обовязки бургомістра і в січні 1946 року став співзасновником партії Християнсько-демократичний союз (ХДС), яка на думку Аденауера мала об'єднати католиків і протестантів по всій країні. Вважаючи націонал-соціалізм неминучим наслідком мілітаристської ідеології Пруссії, Аденауер вітав її ліквідацію як держави країнами-переможцями у 1947 році і виступив проти Берліну як столиці майбутньої Німеччини, у підготовці коституції котрої Аденауер брав активну участь у 1948 році.

Після прийняття у травні 1949 року Основного закону (конституції), яким була заснована Федеративна Республіка Німеччини, партія ХДС перемогла на парламентських виборах у серпні, і 15 вересня 1949 року на засіданні бундестагу з перевагою в один голос 73-річний Конрад Аденауер став першим федеральним канцлером ФРН. У своєму виступі 20 вересня він засудив політику денацифікації, яку проводили союзні держави, вважаючи, що вона лише сприяє росту націоналізму, і виступив за амністію членів НДСАП, які не вчиняли злочинів проти особи.

Прихильник обмеження впливу держави на економіку і свободу особистості, у 1951 році Аденауер відмовився від ідеї зближення із комуністичною НДР, підписав непопулярний у Німеччині Паризький договір про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі, який став першим кроком до економічної інтеграції Європи, домігся від союзників права створення армії ФРН і вступу країни в НАТО, визнав зобов'язання Німеччини у питаннях реституції втраченого майна та відшкодування збитків жертвам нацистських переслідувань.

«Ми ніколи не приймемо Аденауера як представника Німеччини. Якщо зняти з нього штани і подивитися на його дупу, то можна переконатися, що Німеччина розділена. А якщо поглянути на нього спереду, то можна переконатися в тому, що Німеччина ніколи не підніметься» — Микита Хрущов, 1957 рік
Після визнання ФРН з боку СРСР Аденауер домігся повернення на батьківщину 38 тисяч військовополонених (попри твердження Микити Хрущова, що таких на території Радянського Союзу немає), але так і не погодився підписати угоди про кордони Німеччини із СРСР, НДР, Польщею та Чехословаччиною.

На початку 1960-х років, коли загострились питання навколо Західного Берліну, у Аденауера не склались стосунки із президентом США Джоном Кеннеді, якого вважав наївним і непослідовним політиком, і він продовжив зближення із Францією, президент якої Шарль де Голль був противником зростаючого впливу США і Великобританії на європейські справи та створення трансатлантичної зони вільної торгівлі.
Шарль де Голль (зліва) і Конрад Аденауер, Париж, 1963 рік © Bundesarchiv
Шарль де Голль (зліва) і Конрад Аденауер, Париж, 1963 рік © Bundesarchiv
Попри свій похилий вік Аденауер вимушено залишив пост канцлера у 1963 році через скандали, пов'язані із нацистським минулим кількох членів його уряду та конфлікти із однопартійцями через питання європейської інтеграції, знаходячись у зеніті міжнародної слави політичного і економічного будівничого Німеччини — за 14 років його правління ФРН стала демократичною країною, досягла економічного процвітання і високого рівня соціального захисту населення.
Зліва направо — Джон Кеннеді, Віллі Брандт і Конрад Аденауер, Берлін, 1963 рік
Зліва направо — Джон Кеннеді, Віллі Брандт і Конрад Аденауер, Берлін, 1963 рік

Помер Конрад Аденауер 19 квітня 1967 року у віці 91 року і був похований у містечку Рьондорф, де проживав останні роки, за присутності лідерів чільних країн світу.

Друк 6
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 27 серпня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 15 вересня

Відкриття місцевої анестезії

1884
#ЦейДень

Все про 15 вересня

Події, факти, персоналії

Перші танки в бою

1916

Реєстрація домену google.com

1997