Російська республіка
Після провалу корніловського заколоту і арешту його керівників російська Директорія спеціальним актом, підписаним міністром-головою Олександром Керенським і міністром юстиції Олександром Зарудним, 14 вересня 1917 року проголосила Росію республікою. Вона проіснувала майже два місяці, доки не була повалена в ході перевороту соціалістами-революціонерами і більшовиками, котрі проголосили створення Російської Радянської Республіки. На обкладинці: Прапор і герб Російської республіки
18415
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Події Лютневої революції змусили імператора Миколу II 15 березня 1917 року зректись престолу на користь свого брата Михайла, який наступного дня оприлюднив заяву, що прийме верховну владу, якщо Установчі збори визначаться щодо остаточної форми правління в Російській імперії. Вибори до них були призначені Тимчасовим комітетом Державної думи, який взяв на себе повноваження з відновлення державного і громадського порядку, на 17 вересня і мали пройти на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Крім створеного 15 березня 1917 року Тимчасового уряду на чолі з князем Георгієм Львовим реальною владною силою у Петрограді була також і Рада робітничих і солдатських депутатів, більшість в якій мали меншовики (соціал-демократи) та есери (соціалісти-революціонери) і до літа двовладдя поширилось на всю країну — у великих містах створювались і ради і органи, підлеглі Тимчасовому уряду. Ситуація почалась різко загострюватись після повернення з еміграції лідера партії більшовиків Володимира Леніна, який у липні висунув гасло на розгортання соціалістичної революції, вимоги Центральної Ради надати Україні широку автономію, проголошення незалежності Фінляндією і контр-наступу австро-німецьких військ на Південно-Західному фронті. Це привело до відставки 8 липня Георгія Львова, якого змінив Олександр Керенський, котрий 7 серпня сформував новий коаліційний уряд.

Прагнучи взяти ситуацію під контроль, 28 серпня у Москві пройшла т. зв. Державна нарада за участю Тимчасового уряду, представників робітничо-селянських рад і органів місцевих самоврядувань, депутатів усіх чотирьох скликань Державної Думи, торгово-промислових організацій, сільськогосподарських товариств, організацій землевласників, профспілок та національних організацій. 8 вересня 1917 року Верховний Головнокомандувач генерал Лавр Корнілов, який на нараді, що не прийняла жодного дієвого рішення, виступив із закликом до уряд проявити рішучість для «оздоровленню фронту і тилу», здійснив спробу захопити владу для боротьби з «безвідповідальними організаціями» і направив на Петроград кавалерійський корпус.

Наступного дня Керенський змістив Корнілова, призначив себе Верховним Головнокомандувачем і для захисту столиці дозволив видачу зброї робітничим загонам Петроградської ради та амністував усіх членів більшовицької партії. Придушення заколоту Корнілова викликало чергову урядову кризу, і 14 вересня 1917 року Олександр Керенський сформував Директорію з п'яти міністрів, яка спеціальним актом, підписаним Керенським та міністром юстиції Олександром Зарудним, проголосила Росію республікою.

Проте Директорії не вдалось взяти ситуацію під контроль і впоратись із наростаючою анархією — Петроградська рада, яку очолив щойно звільнений за амністією Лев Троцький, прийняла запропоновану більшовиками резолюцію про перехід влади до Рад, яку до 18 вересня підтримала понад сотня місцевих рад, в тому числі і в Москві, а 21 жовтня нарада представників полків визнала Петроградську раду єдиною владою в країні, направивши до військових з'єднань своїх комісарів, які мали необмежене право накладати вето на накази військових властей.

У відповідь на ультиматум Керенського відкликати комісарів і підкоритись сформованому ним 8 жовтня новому Тимчасовому уряду на засіданні ЦК Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) 23 жовтня було прийняте рішення про підготовку до збройного повстання, яке було здійснене в ніч на 7 листопада 1917 року, — члени уряду, окрім самого Керенського, що виїхав за підкріпленнями на фронт, були заарештовані і відправлені до Петропавлівської фортеці. Проведений цього ж дня II Всеросійський з'їзд рад проголосив створення Російської Радянської Республіки. Спроба Керенського силами козачих військ отамана Петра Краснова придушити заколот більшовиків 13 листопада зазнала невдачі і Російська республіка припинила своє існування.

Скликані 18 січня 1918 року в Петрограді Всеросійські Установчі збори не підтримали запропоновані більшовиками програмні документи і були розігнані наступного дня їх воєнізованими загонами. Натомість 23 січня III Всеросійський з'їзд рад, в якому більшовики мали більшість, заднім числом узаконив розгін Установчих зборів і доручив створеному більшовиками, меншовиками, есерами та соціал-демократами Всеросійському центральному виконавчому комітету підготувати конституцію Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.

Битва біля Зенти
Війни
Битва біля Зенти
Друк 1
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 11 вересня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 14 вересня

Помер Данте Аліг'єрі

1321
#ЦейДень

Все про 14 вересня

Події, факти, персоналії

Битва при Гомільдон-Гілл

1402

Взяття Москви Наполеоном

1812

Замах на Петра Столипіна

1911