Жан Кальвін народився у 1509 році в родині успішного нотаріуса, що практикував у містечку Нуайон на півночі Франції. У 12 років він ступив до католицького Колеж де Монтегю в Парижі, плануючи стати священником, але через три роки за наполяганням батька перейшов до університету Орлеана, де вивчав право. У 1529 році він продовжив навчання в університеті Бурже, де по смерті батька знову зайнявся теологією і познайомився з працями Мартіна Лютера.
Повернувшись до Парижа, Кальвін написав промову «Про християнську філософію» для ректора Паризького університету Ніколаса Копа, відомим на той час прихильником реформації церкви, з якою той виступив на День Всіх Святих 1 листопада 1533 року. Звинувачені у єресі Коп і Кальвін були змушені тікати з Франції і у 1536 році Кальвін під чужим іменем прибув до Базеля, де опублікував працю «Повчання в християнській вірі», в якій виклав своє бачення нової самоврядної церкви.
Того ж року він переїхав до Женеви, де завдяки підтримці місцевого церковного реформатора Гійома Фареля отримав посаду проповідника у місцевому соборі Святого Петра. Громадяни Женеви, які три роки перед тим звільнились від підпорядкування Савойському герцогству, були вороже налаштовані проти католицького духівництва і прихильно сприймали реформаторські ідеї — у 1536 році міська рада відмінила богослужіння в католицькому обряді і постановила реформувати церкву так, щоб вона підпорядковувалась світській владі.
Свої погляди Кальвін і Фарель виклали у «Статті про організацію Церкви і її Поклоніння в Женеві», яка 16 січня 1537 року була одноголосно прийнята міською радою, громадяни якої стали приносити присягу за новою формулою віри. Однак вимога противників реформації скликати у Цюріху синод для розгляду нових змін змусила раду тимчасово зупинити нововедення. Після відмови Кальвіна і Фареля підкоритись цьому рішенню, 23 квітня 1538 року міська рада Женеви постановила вигнати їх з міста.
За відсутності Кальвіна і Фареля кардинал Якопо Садолето почав здійснювати активні кроки для повернення Женеви у лоно католицької церкви. Втративши підтримку свого союзника Берна, з яким у Женеви виникли територіальні конфлікти, у 1540 році міська рада звернулась до Кальвіна, який на той час був громадянином Страсбурга, де встиг одружиись і проповідував у місцевій церкві Святого Миколая французьких протестантів, виступити на захист церковної незалежності Женеви. Влітку 1541 року до нього була відправлена спеціальна делегація і 13 вересня року Жан Кальвін з сім'єю повернувся до Женеви.
За Жана Кальвіна Женева перетворилася на один із європейських центрів реформації і, прагнучи знайти прихильників для об'єднання реформаторських церков, він підтримував Ульріха Цвінглі, що проповідував у Цюріху, архієпископа Кентерберійського Томаса Кранмера, який закликав до створення екуменічної синоду всіх євангельських церков, однак через доктринальні суперечки не знайшов порозуміння з Мартіном Лютером, який вважав Кальвіна єретиком.
Жан Кальвін помер 27 травня 1564 року на 54-у році життя і задля уникнення створення культу нового святого був похований без церемоній і без пам'ятника у безіменній могилі на кладовищі для зачумлених у Женеві. По його смерті міська рада поступово відновила контроль над сферами життя, які раніше перебували під церковним контролем, і навіть створена Кальвіном богословська академія перестала вважатись твердинею його ідей, які набули подальшого розвитку в університетах німецького міста Гейдельберг і голландського Лейдена.
Коментарі
Дивіться також
• Арешт Яна Гуса, 1414
• Відлучення Савонароли, 1497
• 95 тез Мартіна Лютера, 1517
• Загибель Ульріха Цвінглі, 1531
• «Акт про супрематію» Генріха VIII, 1534
• Протестантська революція в Шотландії, 1559
• Варфоломіївська ніч, 1572
• Аугсбурзький релігійний мир, 1555
• Нантський едикт, 1598
• Страта Джордано Бруно, 1600