Підкорення Германії почалось в 4 році полководцем Октавіана Августа і майбутнім імператором Тиберієм і наступного року її південна частина стала римською провінцією. До 7 року вся територія від Рейну до Ельби опинилася під владою римлян, проте закріпитись їм ут не вдалось із-за повстань, що спалахнули на Сході, — більше половини римської армії було відправлено в Богемію, Панонію, Ілірію і Далмацію для їх придушення. Намісником Германії за відсутності Тиберія був призначений Публій Квінтілій Вар, колишній проконсул Сирії. Загоном германців у його війську командував 25-річний Арміній, який свого часу жив у Римі в якості заручника свого батька, вождя херусків, де отримав військову освіту і римське громадянство.
Коли восени 11 вересня 9 року три легіони, три кавалерійські загони і шість когорт допоміжних військ (негромадян) Вара разом з великим обозом з жінками і дітьми рухались маршем до зимового табору між ріками Везер і Рейн, Арміній, який супроводжував Вара, направив його в обхід незнайомої території по маршруту, що привів римські війська прямо в засідку, влаштовану заздалегідь херусками у союзі з іншими п'ятьма германськими племенами. Знехтувавши вимогою відправити попереду розвідувальні загони, римляни увійшли в Тевтобурзький ліс (на північний схід від сучасного міста Оснабрюк в Нижній Саксонії) і зіткнулися з необхідність продовжувати марш по вузькій 20-кілометровій дорозі. Вони припинили рух в бойовому порядку і війська, які перемішались з обозом, розтягнулись у довгий ланцюг.
Знаючи військову тактику римлян, союзники Армінія, який умисне відстав зі своїм підрозділом, почали несподівано нападатии на окремі невеликі римські загони, які не мали змоги взаємодіяти один з одним. Тим не менш, римляни зуміли створити укріплений нічний табір і наступного ранку дати германцям бій на відкритій місцевості, проте зіткнулись із новою несподіванкою — із-за тривалих дощів вони не могли користуватись луками, тетиви яких розмокли, а шкіряні обладунки, що стали вкрай важкими, і розмокла глиниста земля зробили римлян практично беззахисними перед германцями, озброєними довгими списами і мечами. Уночі римляни спробували рятуватись втечею по дорозі, проте попали у ще одну засідку при виході з лісу, де й були остаточно знищені.
Їх втрати склали близько 20 тисяч убитими, більшість офіцерів, включаючи і самого Вара, покінчили життя самогубством, кинувшись на меч, частина — попала в полон, де були страчені або стали ритуальними жертвами; лише небагато з них були згодом викуплені. Розгром у Тевтобурзькому лісі привів до втрати римлянами більшості свої гарнізонів у Германії. Лише на середньому Рейні римські легіони зуміли зупинити гермнанців і запобігти поширенню повстання у Галлію. Голову Вара Арміній послав вождю маркоманів Марободу (сучасна Чехія), щоб спонукати разом вистипути проти Риму, проте отримав відмову.
Наступного року Тиберій здійснив спробу оболодіти центральною Германією, але не зміг там закріпитись, боячись далеко віддалятись від Рейну. Лише в 15-16 роках консул Германік розбив племена хаттів, марсів, херусків, спустошив їх землі і поховав останки загиблих легіонерів Вара. Проте більша частина Германії так і не була завойована римлянами — вони більше не робили спроб захопити правоборежжя Рейну, вважаючи за краще підтримувати лояльних їм вождів, таких як племінник Армінія Італікус, чим запобігали об'єднанню германських племен.
Позбувшись загрози з римського боку, Арміній розбив маркоманів у 17 році і через чотири роки був отруєний, очевидно кимось із своїх соратників, для яких він став занадто небезпечною загрозою. У XVI столітті Арміній під іменем Герман став символом німецького патріотизму. Він набув особливої популярності в роки наполеонівських та Франко-прусської воєн у XIX віці і особливо в роки становлення Третього рейху, коли Арміній був проголошений першим об'єднувачем німецьких земель.
Коментарі
Дивіться також
• Битва на Каталунських полях, 451
• Захоплення Риму вандалами, 455
• Падіння Західної Римської імперії, 476
• Теодоріх Великий, 526
• Верденський договір, 843
• Династія Габсбургів, 1273
• Кінець Священної Римської імперії, 1806