Популярна стаття
Хотинська битва
2 вересня 1621 року між військами Речі Посполитої і Османської імперії під Хотином розпочалась битва, яка тривала чотири тижні і закінчилась поразкою армії султана Османа II. Зазнавши великих втрат, він був змушений підписати Хотинську мирну угоду, яка завершила дворічну Польсько-турецьку війну і зупинила османську експансію на північ. На обкладинці: Хотинська фортреця сьогодні
75819
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

В ході Тридцятилітньої війни, яка почалась у 1618 році з повстання богемських протестантів, Річ Посчполита, не беручи в ній безпосередньої участі, виступила союзником Габсбургів і 23 листопада 1619 році в битві під Гуменним розгромила семигородського магната-протестанта Юрія Ракоці, що змусило князя Трансільванії Габора Бетлена звернутись по допомогу до Османської імперії. Султан Осман II, скориставшись тим, що його васал господар Молдавії Гаспар Граціані у польсько-угорському конфлікті підтримав Польщу, відправив на його підкорення 40-тисячне військо, яке 7 жовтня 1620 року у битві під Цецорою (поблизу Ясс, нині — Румунія) розбило поляків, котрих Граціані закликав на захист. Сам молдавський господар, не надавши обіцяної допомоги, із трьохтисячним загоном врятувався втечею до Хотина.

Це стало початком Польсько-турецької війни, до якої Річ Посполита виявилась не готовою, — 200-тисячній турецькій армії, яка у квітні 1621 року вийшла зі Стамбула, вона змогла виставити лише 30-тисячну армію на чолі із 72-річним великим гетьманом литовським Яном Каролем Ходкевичем, яку підтримав 40-тисячний загін запорозьких козаків на чолі із гетьманом Яковом Борадавкою, котрий таким чином сподівався домогтися скасування обмеженнь козацьких прав і вольностей та свободи віросповідання.
У червні 1621 року запорозькі козаки вирушили в Молдову, але не стали з'єднуватись із польським військом, що стало табором на лівому березі Дністра навпроти Хотина, а розташувались під Могилевом, куди в кінці серпня прибув кошовий отаман Петро Конашевич-Сагайдачний, який у Варшаві проводив переговори, щодо умов участі козаків у війні проти Туреччини. Скориставшись відсутністю Бородавки, 25 серпня козацька військова рада заарештувала його і проголосила гетьманом Сагайдачного. Під його командуванням запорізьке військо переправилось через Дністер і 1 вересня розмістилось у долині під Хотином, недалеко від поляків, які напередодні також прибули під Хотинську фортецю.

Основні турецькі сили на чолі з Османом II підійшли 2 вересня 1621 року і з маршу завдали удару по козацькому табору, проте зазнали невдачі. Спроби наступних днів також не принесли успіху попри прибуття 130-тисячного татарського війська, більша частина якого на чолі з Кантемиром Мурзою переправилась через Дністер і отаборилась біля Кам'янця. 4 вересня було відбито три спроби штурму українського табору після чого козаки здійснили контратаку і захопили турецький табір, проте надвечір відступили, не маючи змоги його утримати.

7 вересня османські війська після потужного артобстрілу здійснили чотири невдалі кінні атаки на козацький табір, після чого надвечір вперше атакували поляків і також без успіху. До кінця вересня турками було здійснено ще два великі безрезультатні наступи, які завершились великми втратами. Після смерті 24 вересня важко хворого гетьмана Кароля Ходкевича, який напередодні передав командування коронному підчашому Станіславу Любомирському, турки кинули в бій всі свої наявні сили, проте ні 25-го, ні 28 вересня не домоглися успіху.

Втративши за майже місць боїв близько 30 тисяч убитими, 29 вересня Осман II погодився на перемир'я і перговори, які завершилось 8 жовтня 1621 року підписанням Хотинської угоди. Вона в основному підтверджувала польсько-турецьку Бушівську угоду 1617 року, — кордон між державами встановлювався по Дністру, Річ Посполита відмовлялась від втручання у справи османських васалів Трансільванії, Валахії та Молдови, якій передавався Хотин, та зобов'язувалась запобігати набігам запорожців на турецькі володіння, а Туреччина — татарським на територію Польщі.

Поразка у Хотинській битві зупинила османські завоювання у Європі і привела до політичної нестабільності в самій державі — звинувативши яничар у поразці, Осман II прийняв рішення замінити їх на армію із тюрків Анатолії і Месопотамії, проте став жертвою повстання яничар, яке очолив великий візир Кара Давут-паша, — 20 травня 1622 року 18-річний султан був задушений і на турецький трон вдруге зійшов його душевнохворий дядько Мустафа I.

Остаточно експансіоністська політика Османської імперії в Європі зазнала поразки у 1683 році, коли у битві біля Каленберга під Віднем армія імператора Священної Римської імперії Леопольда I за підтримки баварських, саксонських і польських військ здобула перемогу і відтіснили турків в Угорщину.

Друк 8
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 3 серпня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 2 вересня

Битва біля мису Акцій

31 до н.е.
#ЦейДень

Все про 2 вересня

Події, факти, персоналії

Велика пожежа у Лондоні

1666

Капітуляція Японії

1945

Незалежність В'єтнаму

1945

Загибель Алана Курді

2015