сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Битва під Дюрнкрутом
26 серпня 1278 року під Дюрнкрутом у Нижній Австрії між військами короля Богемії Оттокара II Пржемисла і короля Німеччини Рудольфа І Габсбурга відбулася найбільша кавалерійська битва лицарських часів. Зазнавши поразки Оттокар ІІ втратив свої володіння в Австрії, Штирії, Каринтії і Крайні, які з часом стали родовими володіннями Габсбургів.
На обкладинці: Юліус Шнор фон Каролсфельд «Двобій Рудольфа Габсбурга і Оттокара Богемського у 1278 році», 1835 рік
5310
Війни
Дмитро Копилов
По смерті Германа Баденського герцогом Австрії був обраний маркграф Моравії Оттокар, син короля Богемії Вацлава з династії Пржемисловичів. У 1253 році він успадкував богемський престол, здолав угорського короля Белу IV у війні за Штирію, за кілька років приєднав до своїх володінь герцогства Каринтія і Крайна і в якості генерал-капітана Фріулі став фактичним правителем в Істрії та Аквілеї. Як король Богемії і один з найбільших магнатів Священної Римської імперії Оттокар ІІ був серед головних претендентів на престол Німеччини, але у 1273 році програв вибори графу Рудольфу Габсбургу, що володів великими маєтностями в Швейцарії, Ельзасі та Швабії.
Зміцнення своєї влади Рудольф І розпочав, спираючись на рішення скликаного у 1274 році в Нюренберзі парламенту. Після відмови Оттокара II прибути на засідання рейхстагу і повернути незаконно зайняті ним лени в Австрії і Каринтії, він був оголошений поза законом, і в 1276 році армія Рудольфа взяла в облогу його резиденцію замок Хофбург у Відні. У цей же час у богемських володіннях проти Оттокара виступив його давній супротивник дворянин Завіс Фалькенштейн з впливового роду Вітковичів. За таких обставин 21 жовтня Оттокар II був змушений принести оммаж Рудольфу Габсбургу і уклав з ним мир ціною відмови від усіх своїх володінь, крім Богемії та Моравії. Угода була скріплена заручинами п'ятирічних дітей королів - Венцеслава, сина Оттокара, і Юдит, дочки Рудольфа.
Однак вже за два роки Оттокар II здійснив спробу повернути втрачені володіння. Заручившись підтримкою герцога Нижньої Баварії Генріха I, маркграфів Бранденбурга і Мейсена, польського князя Глогува та Галицького князя Лева Даниловича, він взяв в облогу міста Дрозендорф і Лаа у Нижній Австрії. Дізнавшись, що у Відні проти нього збирається військо на чолі з Рудольфом Габсбургом, Оттокар II вирушив йому на зустріч, і вранці 26 серпня 1278 року дві армії зійшлись на Моравському полі біля містечка Дюрнкрут, що на північний схід від Відня. Кожна з них складалась в основному з кавалерії: 6 тисяч вершників (з них тисяча у важких обладунках) була на боці короля Богемії, 4 тисячі легкої кавалерії, 300 - важкої і 5 тисяч озброєних луками половецьких вершників, приведених угорським королем Ласло IV, - на боці короля Німеччини.
«Тому, чули, король Рудольф короля Угорщини, свевів, австрійців, каринтійців та штирійців, збираючи велике військо, залучає; Оттокар же короля Русі, богемів, поляків, саксонців, майсенців, моравів і тюринґів щедрими дарами грошовими привертає до битви, для чого було близько 30 000 воїнів оплачено» - "Історія гетів римських королів" Дитріха з Нієма
Рудольф розставив свої лицарів двома групами по три ряди: у кожному з них було близько 1500 вершників, важкоозброєна кавалерія і половці стали далеко від поля бою, щоб залишатись непоміченими для супротивника. Ще 60 лицарів на чолі з Ульріхом фон Капелленом влаштували засідку в лісі на правому фланзі Оттакара, у перших двох лініях якого було по 2000 лицарів у важких обладунках, решта - в останньому ряду. Нечисленна піхота обох армій охороняла обози. Обидві армії розпочали атаку практично одночасно і з великою силою вдарили одна одну. За рахунок чисельної переваги лицарів у важких обладунках, Оттокару вдалось швидко розбити кавалерію супротивника. Однак половецькі лучники, що несподівано обстріляли правий фланг Оттокара, і резерв важких кавалеристів з прихованого резерву зупинили просування супротивника. Тим не менш загальний успіх був на боці короля Богемії, особливо близького до перемоги, коли 60-річний Рудольф Габсбурга упав з убитого списом коня.
Перелом стався на третій годині битви: знесилена тривалим протистоянням і літньою спекою важка кавалерія Оттокара втратила маневреність, почала зазнавати великих втрат і вирішила спішилась, щоб здатись у полон згідно лицарського кодексу. У цей час вона була атакована із засідки німецькими лицарями й, бачачи безнадійність ситуації, решта богемської армії кинулась з поля бою. Багато з лицарів загинуло, перепливаючи Мораву, більшість же, і серед них король Оттокар II, загинула, переслідувана кавалерією Габсбурга.
«[Оттокар II] був убитий в результаті зради своїх людей, і голим знайдений серед трупів убитих. Справа в тому, що цей благородний король Богемії з великою строгістю спиняв народ названих земель, а саме, Богемії, Австрії, Моравії, Штирії, Каринтії і Крайни, який до його часів був звичний до грабежів і розбоїв, і, не дивлячись на осіб, в суворості правосуддя судив і великих і малих. Через це названі вельможі таємно його ненавиділи і, покинувши військо, залишили його перед ворогами з дуже небагатьма; таким чином він був убитий, а Рудольф опанував всю Австрією і Штирію» - Анонімна "Коротка хроніка Богемії"
Зі смертю Оттокара II, похованого у віденській Церкві міноритів (у 1297 році його останки перепоховали в церкві святого Віта в Празі) на престол Богемії зійшов його малолітній син Венцеслав II, який спочатку правив під опікою маркграфа Бранденбурга Оттона Довгого, а через п'ять років - Завіса Фалькенштейна, що одружився з вдовою Оттокара королевою Кунегундою Галицькою (дочкою князя Ростислава Михайловича).
Перемога під Дюрнкрутом стала початком формування габсбурзьких володінь за межами Швабії. У 1282 році зі згоди імперського парламенту Рудольф I передав Австрію і Штирію своїм синам. У 1335 році до спадкових володінь Габсбургів увійшло герцогство Каринтія, у 1363-у - графство Тіроль, ще через рік - графство Крайна. Після втрати у 1415 році Габсбургами володінь у Швейцарії всі ці землі стали ядром їх могутності і перетворення у найвпливовішу династію світу.
25 серпня 2018 © Дмитро Копилов спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Маргарет Тетчер
Правила життя
Правила життя Маргарет Тетчер
Війни
Битви
Всі категорії
Європа
Середньовіччя

Головні події 26 серпня

#ЦейДень
Все про 26 серпня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left25 серпня
27 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward