Популярна стаття
Декларація прав людини і громадянина
Людина і суспільствоВолодимир Лук'янюк
26 серпня 1789 року Національні установчі збори Франції прийняли документ, покликаний ліквідувати становий устрій країни і стати основою її першої конституції. Природними правами вільної від народження людини оголошувалися право на свободу особистості, слова, переконань і опір гнобленню.
66371
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Загальне невдоволення політикою королівського уряду і, особливо, напружена ситуація в країні після неврожаю 1788 року змусили Людовика XVI вперше за останні 175 років скликати 5 травня 1789 року Генеральні штати — станово-представницький орган Франції. Маючи в ньому таку ж кількість депутатів, як і духовенство та дворянство, представники третього стану (всіх групи населення, які платили податки) не отримали права приймати рішення з державних питань, що дало їм привід 17 липня оголосити себе Національними зборами, а після повстання парижан 14 липня, — Установчими зборами, які стали вищим представницьким і законодавчим органом революційної Франції.

Роботу над документом, покликаним ліквідувати становий устрій країни і стати основої конституції Франції, почав генерал Марі Жозеф Лафаєт, учасник Американської революції, обраний депутатом Генеральних штатів у травні. Він взяв за основу напрацювання Томаса Джеферсона, голови комітету з підготовки Декларації незалежності США, який базис демократичного устрою вбачав в універсальному і природному праві людини бути вільною і рівною серед інших перед законом. Остання стаття «Декларації прав людини і громадянина», над якою працював комітет на чолі з міністром юстиції Жеромом Сісе, була прийнята Установчими зборами 26 серпня 1789 року.

«Декларація» проголошувала, що всі чоловіки народжуються і залишаються вільними та рівними в правах завжди і всюди, а роль уряду полягає у визнанні та забезпечення цих прав, серед яких основними є право на свободу, власність, безпеку і опір гнобленню. Крім того, були усунуті будь-які привілеї дворянства і духовенства, божественність права королів, а в основі державного устрою країни покладався принцип народного суверенітету, згідно з яким вся повнота влади в країні належить громадянам, які беруть участь в її управлінні безпосередньо або через представницькі органи.

Незважаючи на свою прогресивність, «Декларація» не надала всім громадянам Франції рівних прав — їх було позбавлено чоловіків до 25 років і непрацюючих, а також жінок. Крім того, не був скасований інститут рабства, яке було остаточно заборонене лише в 1815 році, а повного політичного рівноправ'я французькі жінки домоглись лише в 1944 році.

У 1793 році комісією Антуана Сен-Жюста була написана нова версія «Декларації прав людини і громадянина», в якій рівність всіх людей вперше оголошувалась їх природним правом, скасовувалось рабство, була проголошена свобода віросповідань, зібрань і друку та зобов'язання держави забезпечити не тільки рівні права, але й рівні можливості всіх громадян, незалежно від їх природних здібностей, освіти і соціального статусу. Проте ця версія «Декларації» так і не була прийнята, а частина її положень увійшла до якобинської Конституції I року, прийняту Національним конвентом 24 червня 1793 року.

Попри свою недосконалість, «Декларація прав людини і громадянина» стала основою французького конституційного устрою на багато десятирічь і її принципи підтверджені конституцією П'ятої Французької республіки 1958 року, хоча деякі з них (як, наприклад, соціальна нерівність при оподаткуванні і дискримінація за етнічною ознакою) були скасовані як неконституційні.


понад

20 ТИСЯЧ СЛІВ

чужомовного походження
Друк 14
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 11 травня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 26 серпня

Битва під Дюрнкрутом

1278
#ЦейДень

Все про 26 серпня

Події, факти, персоналії

Битва при Кресі

1346

День барикад

1648

Битва за Дніпро

1943