Йон Антонеску прийшов до влади 4 вересня 1940 року, коли король Кароль II Гогенцоллерн-Зігмарінген призначив його прем'єр-міністром під тиском обставин — Румунію охопили демонстрації протесту невдоволених результатами принизливої політики короля: 27 червня Румунія прийняла ультиматум Радянського Союзу і втратила Північну Буковину та Бессарабію, 30 серпня за рішенням Другого віденського арбітражу була змушена передати Угорщині частину Трансільванії, а 7 вересня за Крайовським мирним договором мала відбутись передача Болгарії Південної Добруджі.
Коли у січні 1941 року в Румунію для захисту нафтових родовищ були введені німецькі війська, «Залізна гвардія», яка провадила політику антикапіталізму і антисемітизму, чинила репресії проти політичних опонентів, здійснила спробу перевороту, однак зазнала невдачі — більше 9 тисяч її членів були заарештовані, «Залізна гвардія» розпущена, а Хорія Сіма мусив рятуватись втечею до Німеччини, де був заарештований.
Однак, після поразки під Сталінградом у січні 1943 року, де були розбиті 18 румунських дивізій, Антонеску почав підготовку до виходу Румунії з війни, обмежуючись лише економічною підтримкою Німеччини. Розгром румунсько-німецьких військ в ході Яссько-кишинівської операції в серпні 1944 року підірвав авторитет Антонеску, члени уряду якого почали шукати контактів із опозиційними і антифашистськими партіями для повалення диктатури маршала. Коли 23 серпня 1944 року в Бухаресті почались перші заворушення, король Міхай I викликав Антонеску у королівський палац, де той був заарештований; того ж дня були заарештовані і вищі армійські керівники, вірні Антонеску.
Наступного дня був сформований новий уряд на чолі із генералом Костянтином Сенетеску, який оголосив про вихід Румунії з війни на боці Німеччини, і зажадав від німецьких військ у найкоротші терміни залишити територію країни. Після того як у відповідь німецька авіація 24 серпня провела бомбардування Бухаресту, уряд Сенетеску оголосив війну Німеччині та звернувся до Радянського Союзу по допомогу. 12 вересня 1944 року в Москві радянський уряд від імені союзників — СРСР, Великобританії і США — підписав угоду про перемир'я з Румунією, яка була звільнена від німецьких військ у жовтні того ж року.
Під тиском СРСР 2 грудня 1944 року генерал Сенетеску був змушений піти у відставку, а генерал Ніколае Редеску, що змінив його, втратив владу у березні 1945 року внаслідок ініційованих комуністами заворушень. Йон Антонеску був переданий радянським властям і вивезений до СРСР, звідки повернутий в 1946 році і відданий під суд, за вироком якого був страчений 1 червня 1946 року.
Протягом двох років Румунія залишалась монархією на чолі з Міхаєм I, який 6 липня 1945 року був нагороджений радянським орденом «Перемога», — він був 16-м із нагороджених і третім із іноземців. Проте це не завадило прокомуністичному уряду Румунії в грудні 1947 року відмінити монархію і проголосити Народну Республіку — Міхай I останнім з трьох східноєвропейських монархів емігрував, поселившись у Швейцарії.
Коментарі
Дивіться також
• Приєднання Бессарабії і Буковини до СРСР, 1940
• Троїстий союз, 1940
• Німецько-радянська війна, 1941
• Італія оголосила війну Німеччині, 1943
• Громадянська війна в Греції, 1944
• Капітуляція Німеччини, 1945
• Страта маршала Антонеску, 1946
• Паризький мирний договір, 1947