Викрадення
«Мони Лізи»
21 серпня 1911 року 30-річний Вінченцо Перуджа, який працював у паризькому музеї Луврі склярем, викрав найзнаменитішу картину італійського художника Леонардо да Вінчі «Джоконда», котру, за його словами, він мав намір повернути на батьківщину. «Крадіжка століття» була розкрита через два роки, коли Перуджа намагався продати картину у Флоренції місцевому антиквару.На обкладинці: Директор галереї Уффіці Джованні Поггі (крайній справа) оглядає «Джоконду», Флоренція, 1913 рік
27108
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Портрет дружини флорентійського купця і чиновника Лізи дель Джокондо Леонардо да Вінчі почав писати у 1503 році і через три роки, так і не завершивши його, забрав з собою у Мілан. По смерті художника картину придбав французький король Франциск I і зберігав її у палаці у Фонтенбло, де портрет Лізи Джокондо залишався доки Людовик XIV не перевіз його у Версаль. Він ніколи не мав офіційної назви і відомий сьогодні як «Мона Ліза» чи «Джоконда».

Після Французької революції портрет був оголошений надбанням нації і переданий в щойно відкритий Центральний Музей Мистецтв у Луврі, де з тих пір перебуває постійно, за виключенням короткого періоду імператорства Наполеона Бонапарта, який прикрасив ним свою спальню в палаці Тюїльрі, і воєн, коли через загрозу окупації Парижу «Мона Ліза» вивозилась зі столиці і зберігалась далеко від лінії фронту, як то було у роки Франко-прусської чи Другої Світової воєн.

Справжня слава до «Джоконди» прийшла в кінці XIX століття, коли романтично налаштовані люди мистецтва звернулись до цінностей епохи Відродження, — тоді як інші жіночі портрети Леонардо осіли в приватних колекціях, «Мона Ліза» була доступна загальному огляду і її стали оспівувати поети і письменники, з подачі яких почали говорити про загадкову посмішку «грайливої» Лізи Джокондо. Інтерес до картини став всесвітнім, коли 22 серпня 1911 року працівники Лувру виявили зникнення «Джоконди».
Місце на стіні залу Лувру, звідки була вкрадена «Джоконда»
Місце на стіні залу Лувру, звідки була вкрадена «Джоконда»

Незважаючи на встановлену журналом «Іллюстрасьон» винагороду, два роки пошуків картини не давали жодних результатів, допоки у 1913 році італійський антиквар Альфредо Гері із Флоренції не отримав листа із Парижа з пропозицією викупити її за 500 тисяч франків (близько $3,5 мільйонів доларів в сьогоднішніх цінах): «Я – італієць, патріот своєї батьківщини. Це я взяв у Луврі «Джоконду» два роки тому. Хочу повернути Італії скарб Леонардо, вкрадений колись французами». Коли викрадач прибув до Флоренції, він був заарештований, а в його чемодані було знайдене давно рошукуване полотно Леонардо да Вінчі.

Викрадачем виявився Вінченцо Перуджа, який вісім місяців працював склярем у столярній бригаді, що виготовляла спеціальні чохли для картин, щоб захистити їх від актів вандалізму, яких керівництво Лувру стало остерігатись після подібного інциденту у 1907 році. Знаючи, що більша частина творів італійської культури, виставлених у музеї, в 1792-97 роках були вивезені із Італії Наполеоном Бонапартом, Перуджа був щиро впевнений, що така ж доля спіткала і «Джоконду».

Як виявилось згодом, у понеділок 21 серпня 1911 року близько 7 годин ранку, коли Лувр був зачинений для відвідувачів, 30-річний Вінченцо Перуджа прийшов до музею і разом з іншими працівниками зайшов до будівлі. У порожньому залі, де висіла «Джоконда», він зняв її з кріплення і, сховавшись на службових сходах, вивільнив із захисного футляру і рамки. Він сховав картину у столярський столик і ввечері, обмотавши власною сорочкою, Перуджа виніс її під пахвою ніким не помічений через ті ж двері, що й увійшов.

Відсутність картини була виявлена наступного дня, проте цьому не зразу надали значення, оскільки в цей час у Луврі часто брали полотна для фотографування. Лише через кілька годин, коли художник Луї Беру, який робив копію з «Джоконди», особисто розшукав фотографа і пересвідчився, що полотна у нього нема, була викликана поліція. Єдиною зачіпкою виявився відбиток пальця на скляній рамі, який належав Перуджі, проте на нього не упала підозра, оскільки він цю ж раму сам і склив. Після перевірки інших версій були заарештовані поет Гійом Аполінер і художник Пабло Пікассо, котрі виявились причетними до скупки крадених з Лувру експонатів, проте до викрадення «Джоконди» вони не мали стосунку.

Лише через два роки «Крадіжка століття» була розкрита — коли 13 грудня 1913 року антиквар Гері і директор галереї Уффіці Джованні Поггі, зустрішись із Вінченцо Перуджею у флорентійському готелі, пересвідчились, що перед ними оригінал «Джоконди», вони викликали поліцію і злодій був заарештований. На суді Перуджа заявив, що діяв виключно із патріотичних міркувань і був засуджений до 380 діб в'язниці, термін, який після оскарження був скорочений до 7 місяців.
Поліційна картка Вінченцо Перуджи
Поліційна картка Вінченцо Перуджи

1913 року «Мона Ліза» повернулась до Франції, після чого стала найбажанішим експонатом у світі: того ж року вона експонувалась у Флоренції, Римі та Мілані, в 1963-у — у Нью-Йорку, в 1974-у — у Токіо і Москві, що лише примножило славу картини. У 2005 році їй виділили окреме приміщення в Луврі, де її щороку оглядають більше 6 мільйонів людей.

Друк 14
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 23 липня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 21 серпня

Придушення «Празької весни»

1968
#ЦейДень

Все про 21 серпня

Події, факти, персоналії

Двохсотий гол Олега Блохіна

1985

Вісім медалей Майкла Фелпса

2008