сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Зречення Чезаре Борджиа
17 серпня 1498 року папа римський Олександр VI домігся одноголосного рішення Священної колегії кардиналів, яка в порушення церковних правил вперше в історії Католицької церкви дозволила його сину відмовитися від сану кардинала і стати звичайним мирянином. Це було зроблено задля того, щоб Чезаре Борджиа очолив війська Святого Престолу і за підтримки Франції розпочав придушення бунтівних міст Папської держави.
На обкладинці: Імовірний портрет Чезаре Борджиа з картини Альтобелло Мелоне «Портрет дворянина», 1500 рік. Галерея Академії Каррари, Бергамо
4818
Особистості
Володимир Лук'янюк
Після обрання в 1455 році Альфонсо де Борха 209-м папою римським представники цього давнього валенсійського роду стали активно переїжджати в Рим, де прагнули зробити кар'єру і поріднитися з представниками італійської аристократії. Найактивнішим з них був Родерік Борха (або на італійський манер - Родріго Борджиа), який за протекцією свого дядька Калікста III став кардиналом і віце-канцлером Римської Церкви. Проте, незважаючи на духовний сан і високе положення, він не відзначався стриманістю і від численних коханок до народження Чезаре в 1475 році вже мав чотирьох дітей.
Заможний інтриган, хороший адміністратор з неабиякою політичною інтуїцією, Родріго Борджиа доклав чимало зусиль, торуючи шлях до високих посад свій і власних дітей. За його задумом Чезаре, який здобув хорошу освіту, вивчаючи право і теологію в університетах Перуджі, Пізи та Риму, мав присвятити себе служінню церкві: вже 15-літнім той отримав єпископство в Памплоні, а в 1493-у, лише через рік після обрання Родріго Борджиа 209-м папою під іменем Олександр VI, - архієпископство у Валенсії і 18-літнім був зведений у сан кардинала-диякона.
У 1496 році, після приниження яке папа пережив коли був змушений віддати Чезаре у заручники королю Франції Карлу VIII як гарантію безпечного проходження французьких військ через Папську область для війни з Неаполем, Олександр VI прийняв рішення зміцнити свою владу над не завжди лояльними, а часом і відверто ворожими, синьйорами італійських міст та кланів, в першу чергу, знатного римського сімейства Орсіні, в роду якого було двоє понтифіків і ряд впливових кардиналів.
Крістофано дель Альтіссімо «Папа Олександр VI»
Крістофано дель Альтіссімо «Папа Олександр VI»
Однак вбивство 14 червня 1497 року іншого сина Олександра VI Джованні, лише нещодавно відкликаного зі служби королю Арагона і призначеного гонфалоньєром Церкви (головнокомандувачем папських військ), порушило плани папи. Тому коли в квітні наступного року французький престол посів новий король Людовик XII, який зразу ж заявив спадкові права на володіння Міланом та Неаполем і звернувся до папи за дозволом на розлучення, Олександр VI прийняв рішення піти на політичне зближення зі своїм вчорашнім ворогом - 17 серпня 1498 року в порушення церковних правил контрольована папою Священна колегія кардиналів вперше в історії Католицької церкви дозволила Чезаре Борджиа відмовитися від рукоположення в кардинали і стати звичайним мирянином.
Папський дозвіл на анулювання шлюбу французького короля Чезаре Борджиа особисто повіз Людовику XII, який винагородив його герцогством Валентінуа в Провансі, надав у повне розпорядження 1800 вершників і 4000 піхотинців та посприяв його одруженню з 19-літньою сестрою короля Наварри Шарлотою д'Альбре. Після захоплення в 1500 році французами Мілану і всієї Ломбардії на чолі 16-тисячної армії Чезаре Борджиа розпочав військовий похід проти міст, які відмовлялись патити щорічну данину Риму: в 1500 році він захопив Імолу і Форлі, а згодом, вже як гонфалоньєр Церкви, - Пезаро, Ріміні, Фаєнцу, Урбіно і Камеріно, за що у 1501 році отримав від батька титул герцога Романьї.
У 1502 році в якості архітектора та військового інженера до папського війська найнявся 50-літній Леонардо да Вінчі, на той момент уже відомий скульптор і художник
Страчуючи володарів підкорених міст і вбиваючи їх високопоставлених родичів та покровителів у Римі, до осені 1502 року Борджиа контролювали більшу частину Папської області, що налякало багатьох правителів Північної Італії, навіть тих, хто користувався протекцією французького короля. Однак спроба синьйорів Перуджи, Болоньї, Сієни, Фермо і Генуї за підтримки родини Орсіні зібрати армію проти Борджиа зазнала невдачі - дізнавшись про змову, Чезаре запропонував вигідні умови перемир'я кожному з них окремо за рахунок інших, чим вніс розбрат і недовіру у середовище змовників, і до весни 1503 року вбив майже всіх з них поодинці.
Проте плани створити централізовану монархічну державу залишились нереалізованими - у серпні 1503 року обоє Борджиа захворіли на малярію, від якої Олександр VI помер, а Чезаре лікувався кілька місяців, за які втратив контроль над політичними процесами в Римі. Після обрання папою затятого ворога Борджиа кардинала Джуліано делла Ровере Чезаре був заарештований, примушений до здачі всіх завойованих міст і висланий в Неаполь, де був заарештований вже іспанцями і в 1504 році висланий до Валенсії, де вдовою свого брата був звинувачений у вбивстві Джованні Чезаре.
Через два роки Чезаре Борджиа вдалось втекти до Наварри, де правив брат його дружини Жан III, на службі у якого він загинув 12 березня 1507 року.
3 липня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Творці «Harley Davidson»
Фотоархів
Творці «Harley Davidson»
Особистості
Релігія
Європа
Середньовіччя

Головні події 17 серпня

#ЦейДень
Все про 17 серпня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left16 серпня
18 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward