сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Арешт Карлоса Шакала
14 серпня 1994 року в столиці Судану Хартумі заарештовано найрозшукуванішого терориста світу Ілліча Раміреса Санчеса, відомого як «Карлос Шакал» завдяки численним терористичним актам і захопленням заручників у Європі. Наступного дня він був переданий агентам французької спецслужби DST і вивезений у Париж, де у 1997 році був засуджений до довічного ув'язнення.
На обкладинці: Іліч Рамірес Санчес, 2000 рік
5697
Особистості
Володимир Лук'янюк
Іліч Рамірес Санчес народився в 1949 році в родині заможного адвоката, переконаного комуніста-марксиста, котрий кожного з трьох своїх синів назвав екзотичними для Латинської Америки іменами засновника СРСР Володимир Ілліча Леніна. У 14 років Іліч став членом молодіжного крила Компартії Венесуели і через рік, після закінчення ліцею, разом з батьком поїхав на Кубу, де пройшов навчання методам партизанським боротьби і освоїв стрільбу, рукопашний бій й техніку мінування.
Після повернення у Венесуелу батьки Іліча розлучились і він разом з матір'ю переїхав до Лондона, де поступив до Лондонської школи економіки, яку не закінчив і в 1968 році за наполяганням батька вступив до Університету дружби народів у Москві. Там він познайомився із членом Народного фронту визволення Палестини (НФВП) Мохамедом Будіа, з яким переїхав у 1970 році до Лівану після того, як їх виключили з вузу за участь у несанкціонованій демонстрації арабських студентів університету.
У липні 1970 року Іліч Санчес пройшов підготовку в тренувальному таборі НФВП в Йорданії, де отримав прізвисько «Карлос» і прийняв іслам, після чого переїхав в Лондон і почав роботу на НФВП під керівництвом свого колишнього однокурсника Мохамеда Будіа, а після його вбивства в 1973 році агентами Моссад став куратором всіх терористичних дій палестинців у Європі. У помсту за смерть Будіа того ж року Карлос здійснив невдалу спробу замаху на віце-президента Британської сіоністської федерації Джозефа Шиффа.
Переїхавши до Парижу, Карлос підірвав три замінованих автомобілі біля штаб-квартир новинних агенств, у 1974-у допомогав «Червоній Армії Японії» вчинити напад на французьке посольство в Гаазі, а 13 січня 1975 року організував напад на літак ізраїльської компанії «Ель Аль» в аеропорту Орлі - він двічі особисто стріляв по літаку з гранатомета, але обидва рази промахнувся, як і під час третьої спроби 17 січня.
Через Брюссель Карлос вилетів до Бейруту, де був виявлений ліванською службою безпеки, яка діяла разом із французькою контррозвідкою - 27 червня 1975 року при спробі його допитати Карлос вбив двох агентів французьких спецслужб. У його помешканні був знайдений роман Фредеріка Форсайта «День Шакала», за що преса охрестила Іліча «Карлосом Шакалом».
Перебравшись спочатку до НДР, а звідти - до Угорщини, він спланував свою наступну операцію - вбивши двох осіб, 21 грудня разом із членами німецьких «Революційних осередків» (RZ) 26-літній Санчес захопив штаб-квартиру ОПЕК у Відні і взяв у заручники 96 чоловік. Після тривалих переговорів йому був наданий літак, на якому Карлос Шакал прибув до Алжиру, де отримав політичний притулок.
Іліч Рамірес Санчес, 1975 рік  © AFP/Getty Images
Іліч Рамірес Санчес, 1975 рік © AFP/Getty Images
Це була остання операція, в якій Карлос брав участь особисто - у 1976 році він перебрався в Ємен, де невдовзі був виключений зі складу НФВП за те, що під час операції у Відні не вбив міністрів Ірану, Саудівської Аравії і Венесуели (як стало відомо пізніше, через підставних осіб Саудівська Аравія передала Карлосу від 50 до 100 млн доларів за звільнення заручників).
Після невдалої спроби оселитись в Югославії, звідки він був висланий в Ірак, Іліч Санчес повернувся знову до Адена, де за підтримки східнонімецької спецслужби Штазі створив власну терористичну організацію, яка через свій офіс у Східному Берліні у 1981 та 1982 році здійснила терористичні акти у Мюнхені. При їх розслідуванні у Парижі була заарештована дружина Санчеса німецька терористка Магдалена Копп, після невдалих спроб звільнити котру, у 1982 та 1983 роках Карлос Шакал вчинив п'ять терактів у Франції та ФРН, в яких загинуло 11 чоловік і ще 140 було поранено.
Після звільнення Копп у 1985 році, вона була депортована до ФРН, звідки перебралась до Сирії, де до неї приєднався Іліч Санчес. Того ж року вони офіційно одружились, а через рік у них народилась дочка. Відійшовши від активних справ, вони проживали у Дамаску до 1990 року, коли Сирія під тиском США, як свого союзника у Війні у Перській затоці, була змушена депортувати Карлоса - після відмови Йорданії і Лівії прийняти його, він за підробним дипломатичним паспортом перебрався у Судан, де був виявлений американськими спецслужбами під час здійснення хірургічної операції в Хартумі і заарештований 14 серпня 1994 року. Наступного дня він був переданий агентам французької спецслужби DST і вивезений у Париж.
Іліч Санчес, Магдалена Копп і їх дочка Ельба Роза Рамірес Копп, 1988 рік
Іліч Санчес, Магдалена Копп і їх дочка Ельба Роза Рамірес Копп, 1988 рік
Карлос Шакал постав перед судом 12 грудня 1997 року і за 11 днів був засуджений за вбивство у 1975 році двох французських агентів безпеки та інформатора на довічне ув'язнення без можливості умовно-дострокового звільнення. У 2001 році Санчес, не розлучившись із Магдаленою Копп, котра свого часу відмовилась їхати з Карлосом у Судан і після нетривалого проживання з матір'ю Іліча Санчеса у Венесуелі, повернулась до ФРН, заручився зі своїм адвокатом Ізабель Кутан-Пейро, здійснивши з нею церемонію одруження за мусульманською традицією.
Іліч Санчес та Ізабель Кутан-Пейро, 2000 рік
Іліч Санчес та Ізабель Кутан-Пейро, 2000 рік
У 2007 році проти Карлоса Шакала була порушена нова судова справа за звинуваченням у вбивстві і знищенні майна з використанням вибухових речовин під час терактів 1982-83 років і 15 грудня 2011 року він був засуджений до ще одного довічного ув'язнення. У жовтні 2014 року Іліч Рамірес Санчес був звинувачений у теракті в Парижі, вчиненому у вересні 1974 року.
28 липня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Григорія Сковороди
Правила життя
Правила життя Григорія Сковороди
Особистості
Кримінал
Африка
Новітня історія
Наш час

Головні події 14 серпня 1994

#ЦейДень
Все про 14 серпня 1994
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left13 серпня
15 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward