Спущений на воду у 1994 році атомний підводний човен «Курськ» входив до складу Північного флоту ВМФ Росії, у 1999 році здійснив автономний похід у Середземне море, де брав участь у стеженні за 6-им флотом США під час бойових дій НАТО проти Югославії і куди мав повернутись у складі спеціальної групи воєнних кораблів Росії.
10 серпня 2000 року «Курськ» вийшов у море в рамках навчань недалеко від Кольського півострова, несучи 24 крилаті ракети та 24 торпеди. Вранці 12 серпня він здійснив умовний пуск ракети і о 9-40 почав підготовку до пострілу двома холостими торпедами по атомному крейсеру «Петро Великий», які мали відбутись з 11-40 до 13-40 за місцевим часом. Об 11-28 на крейсері, а як згодом вияснилось і на двох американських підводних човнах, що в цей час перебували у Баренцевому морі, та у норвезькому Інституті сейсмічних досліджень, зафіксували вибух, яким командування навчань не надало належного значення.
Після того як у призначений час навчальні торпедні атаки не відбулись, до місця перебування «Курська» були відправлені вертольоти, які не виявили підводного човна. Коли він двічі не вийшов на зв'язок у заздалегідь визначений час, командування оголосило про аварійну ситуацію з «Курськом» і наступного дня на його пошуки були відправлена група кораблів. 13 серпня 2000 року о 4-51 «Курськ» був виявлений на відстані 175 км від міста Сєвєроморськ на глибині 108 метрів. Рятувальні роботи, які проводились до 20 серпня, виявились безуспішними і лише після залучення норвезького судна «Seaway Eagle» вдалось відкрити аварійно-рятувальний люк «Курська», через який було піднято на поверхню тіла підводників і секретну документацію.
За офіційною версією, оприлюдненою у 2002 році, через проіржавілу оболонку стався витік торпедного палива, яке вступило в реакцію з мідним та латунним покриттям торпедного апарату, що призвело до хімічного вибуху 12 серпня 2000 року об 11-28, яким було зруйновано два відсіки поруч з торпедними установками. Внаслідок вибуху човен почав занурюватися і впав на морське дно, від чого стався ще один, значно потужніший, вибух декількох торпед на борту.
Від другого вибуху в корпусі човна з'явився двометровий отвір, через який вода затопила більшість відсіків і загинула більшість екіпажу. 23 вцілілих моряка зібрались в одному з відсіків, де залишались живими протягом 8 годин, використовуючи спеціальні хімічні касети для регенерації вуглекислого газу в кисень. Від контакту одніє з них із водою сталася пожежа, яка призвела до знищення кисню у відсіку і смерті моряків від асфіксії. До березня 2002 року тіла трьох із 118 загиблих моряків знайти так і не вдалось.
Коментарі
Дивіться також
• Перший сигнал SOS, 1909
• Катастрофа «Титаніка», 1912
• Перша атомна субмарина, 1954
• Підводний човен на полюсі Землі, 1958
• Загибель підводного човна «Комсомолец», 1989
• Загибель «Адмірала Нахімова», 1986