Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Відставка Річарда Ніксона
9 серпня 1974 року під загрозою імпічменту президент США Річард Ніксон оголосив про свою відставку. Його наступником на посту глави США став віце-президент Джеральд Форд, який невдовзі звільнив Ніксона від будь-яких кримінальних переслідувань щодо Вотергейтської справи.На обкладинці: Річард Ніксон, 29 квітня 1974 року
11044
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Річард Мілгаус Ніксон став президентом США з другої спроби і очолив країну 20 січня 1969 року в розпал В'єтнамської війни і світової економічної кризи, котра завдяки реформам Ніксона привела до односторонньої відмови США від прив'язки курса долара до вартості золота і вільної конвертації валют у світі. Ніксон домігся введення контролю за цінами і зарплатами, провів примусову десегрегацію шкіл, став ініціатором ряду законів з охорони навколишнього середовища і першим з американських президентів США відвідав Китайську Народну Республіку і почав політику розрядки із Радянським Союзом, завдяки чому в 1972 році в Москві був підписаний договір «Про обмеження стратегічних озброєнь».

Завдяки ефективній внутрішній і зовнішній політиці, і незважаючи на Вотергейтський скандал, повязаний з проникненням і незаконним прослуховуванням штаб-квартири Демократичної партії в готелі "Вотергейт" у Вашингтоні, в 1972 році Річард Ніксон був вдруге обраний президентом. У вересні і жовтні журналісти Карл Бернстайн і Боб Вудворд опублікували у "Вашингтон пост" матеріали про те, що шпигунство проти опозиційної партії були санкціоновані Комітетом за переобрання Ніксона і проводились з відома Білого Дому.

Незважаючи на негайне звільнення кількох висопокопоставлених осіб, 17 травня 1973 року почались сенатські слухання Вотергейтської справи, на котрих з'ясувалось, що проникнення в штаб-квартиру Демократичної партії було проведене з відома колишнього генерального прокурора Джона Мітчела і виявилися факти масового прослуховування тисяч громадян, а в липні було знайдено плівки, на котрих були записані розмови Ніксона із співробітниками, зокрема вказівка президента директору ФБР припинити розслідування Вотергетської справи.

Під тиском фактів і початої проти нього процедури імпічменту та втративши підтримку навіть серед сенаторів-республіканців, 9 серпня 1974 року Річард Ніксон став першим президентом США, котрий подав у відставку. 8 вересня його наступник Джеральд Форд звільнив Ніксона від будь-яких кримінальних переслідувань щодо Вотергейтської справи, за яку в 1975 році було засуджено ряд найближчих до Ніксона людей.
Річард Ніксон (на ближньому плані справа, навпроти — його наступник Джеральд Форд) залишає Білий дім, Вашингтон, серпень 1974 року
Річард Ніксон (на ближньому плані справа, навпроти — його наступник Джеральд Форд) залишає Білий дім, Вашингтон, серпень 1974 року
Протягом тривалого часу Річард Ніксон віддалився від великої політики, давав інтерв'ю, писав мемуари та приватним чином відвідував зарубіжні країни, як представник США був присутній на похоронах останнього шахіншаха Ірану Мохаммеда Реза Пахлаві, президента Єгипту Анвара Садата. У 1986 році в СРСР він зустрівся із Генсеком КПРС Михайлом Горбачовим, після чого надіслав президенту Рейгану меморандум з пропозиціями щодо нової політики СРСР, що повернуло Ніксона до переліку найвпливовіших політиків США.
Джеральд Форд підписує помилування Річарда Ніксона, 8 вересня 1974 року
Джеральд Форд підписує помилування Річарда Ніксона, 8 вересня 1974 року

Річард Ніксон пережив свою дружину, двох дочок та чотирьох онуків і помер внаслідок інсульту 22 квітня 1994 року у віці 81-го року. На його похоронах, що відбулись на батьківщині у каліфорнійському містечку Йорба-Лінда за присутності 42 тисяч чоловік, були і президенти Джеральд Форд, Джиммі Картер, Рональд Рейган, Джордж Буш-старший і Білл Клінтон.

Друк
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 17 жовтня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Тімоті Снайдер «Історична відповідальність Німеччини перед Україною»
Пряма Мова
Тімоті Снайдер «Історична відповідальність Німеччини перед Україною»