Початок
«Культурної революції»
8 серпня 1966 року XI пленум ЦК КП Китаю прийняв постанову «Про велику пролетарську культурну революцію», яка ініціювала ряд ідейно-політичних кампаній, керованих особисто Мао Цзедуном, для дискредитації і знищення політичної опозиції і встановлення режиму його одноосібної влади.
26749
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Викриття сталінізму на XX з'їзді КПРС (1956), хрущовський курс на поступову лібералізацію в економіці при політиці мирного співіснування с капіталістичними країнами викликали невдоволення в Китаї — Мао Цзедуна вважав, що нова, ревізіоністська, політика СРСР суперечить комуністичній ідеології і створює загрозу його особистій владі в компартії Китаю (КПК). Відтак основним ворогом Китаю Мао Цзедун проголосив внутрішній і міжнародний ревізіонізм. «Очищення» китайського комунізму почалось з переслідування представників середнього класу — державних службовців, артистів і вчених.

Формальним приводом до реалізації Культурної революції стала опублікована 1965 року в шанхайській газеті стаття, присвячена п'єсі про однин з епізодів історії середньовічного Китаю, написаній 1960 році китайський історик та водночас заступник мера Пекіна. Керівництво КПК угледіло в п'єсі натяки на сьогодення Китаю і почало переслідувати керівників Пекінського міського комітету КПК, а також працівників відділу пропаганди Центрального комітету КПК.
Розправа цзаофані
Розправа цзаофані

В травні 1966 року на засіданні Політбюро ЦК КПК затверджено основні тези Культурної революції, звільнено з постів ряд керівників партії, створено групу у справах Культурної революції на чолі із секртарем Мао. Для придушення будь-яких проявів опозиції і розправи з незадоволеними наприкінці 1966 року з одурманених націоналізмом політично незрілих учнів старших класів, частково студентства організовані перші загони хунвейбінів, а з наступного року заняття у школах та вишах великих міст країни припинилися повністю, і в країні розгорнулися масові гоніння проти інтелігенції. Всього за серпень-вересень 1966 року хунвейбіни лише в Пекіні вбили 1722 осіб і конфіскували майно у 33 695 сімей; до 3 жовтня 1966 року по всій країні з міст вигнано 397 400 осіб.

8 серпня 1966 року відбувся XI пленум ЦК КПК, на якому Мао Цзедун оголосив про існування в партії «буржуазного штабу» і відкрито закликав розгромити керівні партійні органи на місцях, замість яких створити нові органи влади. Погроми хунвейбінів набули ще більшого масштабу — було репресовано близько 53 тисяч осіб, в основному партійних працівників та інтелігенцію. В грудні 1966 року із хунвейбінів сформовані загони цзаофані, люмпенізованої міської молоді, які мали перенести Культурну революцію з освітнього середовища на підприємства.

У січні 1967 почалось захоплення установ і підприємств у Шанхаї та Пекіні — на зміну адміністративним органам приходили революційні комітети; військові перебирали на себе контроль над комунікаціями, банками, центральними архівами та тюрмами. До кінця літа 1967 року практично вся країна опинилась під військовим контролем.

Культурна та наукова діяльність в країні була практично паралізована і зупинилася. Були закриті всі книжкові магазини із забороною на продаж будь-яких книг, крім праць Мао. Хунвейбіни спалили декорації і костюми вистав Пекінської опери: у театрах повинні були йти тільки написані дружиною Мао «революційні опери із сучасного життя». Протягом десяти років вони були єдиним жанром сценічного мистецтва, дозволеним офіційної цензурою. Хунвейбіни громили і палили храми і монастирі, знесли частину Великої китайської стіни, використавши вийняті з неї цеглу на будівництво «більш необхідних» свинарників. Загони хунвейбинів відрізали коси і зголювали фарбоване волосся у жінок, роздирали занадто вузькі брюки, обламували високі підбори на жіночому взутті, розламували навпіл гостроносі туфлі, обшукували будинки в пошуках «доказів» неблагонадійності господарів, реквізуючи їх гроші та цінності. З міста до сіл були вислані близько 20 мільйонів людей з вищою освітою для примусової роботи у сільському господарстві.

В 1969 році черговий з'їзд Компартії Китаю замість економічної програми прийняв «ідеї Мао Цзедуна», остаточно затвердив усі заходи Культурної революції, здійснені в період 1966—1969 років, і оголосив її завершеною. Однак в тій чи іншій формі Культурна революція, супроводжувана репресіями проти інакомислячих і вбивствами політичних опонентів, тривала до смерті Мао Цзедуна в 1976 році. Як стало відомо у 1980-х роках, кількість постраждалих в ході Культурної революції склала близько 100 мільйонів осіб, сотні тисяч з яких загинули.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 2
«Цей день в історії» © 2001-24. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 8 серпня

Римське завоювання Трансальпійської Галлії

121 до н.е.
#ЦейДень

Все про 8 серпня

Події, факти, персоналії

Смерть імператора Траяна

117

Початок ери альпінізму

1786

Перший матч на Кубок Девіса

1900