сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Російсько-грузинська війна
7 серпня 2008 року, спровокована обстрілами своїх миротворців і грузинських сіл, Грузія провела кількагодинний артилерійський обстріл її столиці міста Цхінвалі і здійснила спробу його штурму. Це дало формальний привід Росії відкрито втрутитись у конфлікт на боці південно-осетинських сепаратистів і ввести на територію Грузії додаткові війська, піддавши бомбардуванню її міста, порти та військові об'єкти.
На обкладинці: Жертви обстрілів міста Горі російськими військами, серпень 2008 року © Гліб Гаранич/Reuters
15648
Війни
Володимир Лук'янюк
У кінці 1989 року, коли в національних республіках СРСР посилились націоналістичні рухи, Південно-Осетинська атономна область (ПОАО), яка з 1922 року входила до складу Грузинської РСР, проголосила себе автономною республікою, а наступного року - республікою у складі Радянського Союзу. Після того, як обидва ці рішення були відменені Верховною Радою ГРСР, Південна Осетія погодилась на статус автономної області, однак керівництво Грузії 7 травня 1991 року анулювало і його, перетворивши її на Цхінвальський район. У відповідь 1 вересня сесія місцевих депутатів ПОАО проголосила створення Респібліки Південна Осетія і 21 грудня прийняла Декларацію незалежності, яка була підтримана 19 січня 1992 року на місцевому референдумі, на котрому також було підтримано намір об'єднатись із Північною Осетією у складі Росії.
Протистояння з Піденною Осетією переросло у війну, яка розгорнулась на фоні Громадянської війни в самій Грузії, викликаній державним переворотом і усуненням від влади президента Звіада Гамсахурдіа. Вона завершилась 24 червня 1992 року підписанням Грузією та Росією угоди про розміщення на території Південної Осетії місії ОБСЄ та грузинського, осетинського і російського миротворчих батальйонів.
Протягом наступного десятиліття Південна Осетія стала фактично незалежним від Грузії державним утворенням, фінансуючись в значній мірі з російського бюджету і понад 60% населення якого отримало громадянство Росії. До 2006 року Росія замінила майже всіх членів уряду Південної Осетії на колишніх російських чиновників і з 2007 року розпочала підготовку осетинських ополченців, котрим під виглядом воєнних навчань «Кавказ-2008» передала танки, гаубиці, реактивні системи залпового вогню «Град», бронемашин і вертольоти, сформувавши 3-тисячний бойовий підрозділ.
У січні 2004 року в результаті перемоги Революції троянд президентом Грузії став Міхеїл Саакашвілі, який проголосив курс на відновлення територіальної цілісності країни, і домігся повалення режиму проросійськи налаштованого президента Аджарії та дострокового закриття двох російських воєнних баз. У відповідь Росія збільшила свій військовий контингент на кордоні з Грузією, кількість своїх військ в Абхазії, ще одному сепаратистськи налаштованому регіоні, що було розцінено Грузією як підготовка до інтервенції.
27 липня 2008 року осетинські ополченці відмовились пропустити грузинських миротворців і спостерігачів ОБСЄ для проведення моніторингу, 30 липня обстріляли пост грузинських миротворців з автоматів і гранатометів, спробувавши зайняти контрольовану ними стратегічну висоту поблизу Цхінвалі, 1 серпня - обстріляли кілька сіл на межі Цхінвальського району і підірвали машину грузинських поліцейських, шестеро з яких отримали поранення. 2 серпня відбувся кількагодинний бій, під час якого з гранатометів і мінометів було обстріляне Цхінвалі та сусідні села, що привело до загибелі близько 35 чоловік з обох боків.
3 серпня влада Південної Осетії розпочала евакуацію цивільного населення і за кілька днів Цхінвалі та його околиці залишило близько 3 тисяч чоловік. 7 серпня 2008 року президент Саакашвілі оголосив про одностороннє припинення вогню і закликав до мирних переговорів щодо автономного статусу Осетії, пообіцявши амністію учасникам боїв. Попри це, ввечері обстріли грузинських сіл продовжилися, у відповідь на що позиції сепаратистів та Цхінвалі були піддані кількагодинному обстрілу з реактивних систем залпового вогню «Град», а на ранок почався штурм столиці Південної Осетії силами грузинської армії.
Зліва направо: президент Польщі Лех Качинський, (?), Президент України Віктор Ющенко, президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, президент Литви Валдас Адамкус, президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес на мітингу на підтримку Грузії, Тбілісі, вечір 12 серпня 2008 року © EPA
Зліва направо: президент Польщі Лех Качинський, (?), Президент України Віктор Ющенко, президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, президент Литви Валдас Адамкус, президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес на мітингу на підтримку Грузії, Тбілісі, вечір 12 серпня 2008 року © EPA
Відразу після опівночі 8 серпня через Рокський тунель, що сполучає Північну та Південну Осетію, почалось переміщення колон російської військової техніки і підрозділів 58-ї армії, а зранку російські літаки атакували грузинські позиції біля міст Цхінвалі, Горі, авіабазу біля Тбілісі та порт Поті і до кінця дня російськими десантниками та спецназом грузинські війська були витіснені з Південної Осетії. Пропозиція Саакашвілі про припинення вогню та відвід військ була відхилена Росією, яка розпочала бойові дії з території Абхазії і до 10 серпня захопила грузинські міста Зугдіді і Сенакі на заході країни, та підійшла впритул до Горі і Тбілісі.
Карта-схема бойових подій Російсько-грузинської війни
Карта-схема бойових подій Російсько-грузинської війни
Втративши систему ППО та майже всі літаки, 10 серпня 2008 року Грузія була змушена прийняти умови перемир'я, запропоновані Євросоюзом, і 12 серпня підписати т. зв. «план Саркозі» із врегулювання конфлікту. ЄС виявився нездатним змусити Росію його виконувати і того ж дня Росія захопила Горі та Поті, де затопила всі грузинські кораблі, 16 серпня - головну залізничну магістраль, Інгурську ГЕС та знищила цивільну РЛС поблизу Тбілісі. Так і не наважившись атакувати столицю Грузії, 26 серпня Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії, де розмістила свій військовий контингент під виглядом миротворчих сил, і більшу частину своїх військ з території Грузії (з-поза меж Південної Осетії і Абхазії) вивела лише 8 жовтня.
За 5 днів війни Грузія втратила 412 чоловік загиблими, 24 пропалими безвісті та 1747 пораненими, Росія - 74 загиблими, 19 пропалими бізвісті та 162 пораненими, Південна Осетія - 765 загиблими; ще 118 тисяч чоловік стали біженцями: 30 тисяч жителів Південної Осетії виїхало до Росії, 15 тисяч - до Грузії і 73 тисячі грузин залишили Горі та його околиці.
Згідно із доповіддю «Міжнародної комісії з розслідування обставин війни на Південному Кавказі в серпні 2008 року», підготовленої експертами під керівництвом представника ООН в Грузії Хайді Тальявіні і опублікованою 30 вересня 2009 року, Російсько-грузинську війну розв'язала Грузія, спровокована багатомісячними діями Росії, котра в ході бойових дій непропорційно застосувала свої збройні сили. Поданий 12 серпня 2008 року урядом Грузії позов проти Росії в Міжнародний суд ООН через три роки був ним відхилений на підставі того, що Грузія не зробила попередніх спроб вирішити спірні питання за допомогою переговорів з російською владою.
18 липня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

З'їзд «розстріляних переможців»
Політика
З'їзд «розстріляних переможців»
Війни
Європа
Новітня історія
Наш час

Головні події 7 серпня

#ЦейДень
Все про 7 серпня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left6 серпня
8 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward