сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Ліквідація Запорозької січі
3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Підпільненської січі, звинувативши запорожців у захопленні та присвоєнні чужої власності та намаганні створити незалежне управління. Січ була повністю зруйнована, її майно і архіви - вивезені у Петербург, а територіальні володіння козацтва були приєднані до Новоросійської губернії зі столицею у місті Кременчук. Частині козаків вдалось врятувались втечею до Османської імперії, де вони у 1792 році в дельті Дунаю заснували Задунайську січ.
На обкладинці: Ілля Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», 1891 рік
31384
Війни
Володимир Лук'янюк
Перші відомості про появу козаків у низів'ях Дніпра датуються кінцем XV століття. Орієнтовно з 1530-х років вони стали об'єднуватись в т. зв. коші, військові табори під управлінням виборних отаманів. У 1556 році староста канівський та черкаський Дмитро Вшневецький збудував на дніпровському острові Мала Хортиця дерев'яно-земляний замок, який проіснував два роки в якості форпосту для його нападів на татарські і османські фортеці в пониззі Дніпра. Збудований Вишневецьким замок прийнято вважати прототипом козацького укріплення 60-70-х років XVI століття на острові Томаківка (поблизу сучасного міста Марганця Дніпропетровській області), яке отримало назву Томаківська Січ, першого з військових центрів запорозького козацтва низового, кількість якого у цей період не перевищувала кількох тисяч чоловік.
Протягом двох наступних столітть на Дніпрі виникло ще шість січей, які отримували назви за місцями їх розташування. Коли восени 1708 року гетьман Іван Мазепа відкрито виступив проти російського царя Петра І у Північній війні, центром запорозького козацтва була Чортомлицька Січ. Попри особисту неприязнь кошового отамана Костя Гордієнка до Мазепи він підтримав висуп гетьмана, за що Чортомлинська Січ була зруйнована російськими військами у травні 1709 року. Після поразки під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували Кам'янську Січ, яка через рік також була зруйнована московитами, після чого Гордієнко разом із запорожцями перебрався на територію Кримського ханства і у гирлі Дніпра заснував Олешківську січ.
Коли влітку 1733 року козаки виступили на боці Туреччини у черговій війні проти Росії, їм була передана грамота імператриці Анни Іоанівни про помилування за умови переходу в російське підданство. За підписаним наступного року Лубненським договором Запорозьке козацтво визнало протекторат Москви і зобов'язалось охороняти південні кордони Російської імперії у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї - Олешківська січ була зруйнована і центром Запорозького козацтва став півострів у місці впадання ріки Підпільної у Дніпро.
Запорізька січ в останню чверть XVIII століття
Запорізька січ в останню чверть XVIII століття
З Підпільненської (Нової) січі запорозьке військо брало участь у двох російсько-турецьких війнах, остання з яких закінчилась у 1774 році підписанням Кючук-Кайнарджийського мирного договору. Він затвердив протекторат Росії над Молдавією і Валахією та право російських кораблів на судноплавство в Чорному морі. Це на думку російських урядовців позбавляло Запорозьку січ функцій бастіону проти турецько-татарської експансії, яка після ліквідації в 1764 році полково-сотенного устрою Слобожанщини, залишалось єдиною автономною самоврядною територією України. Крім того, у 1764 році на території колишніх Миргородських і Полтавських полків була утворена була утворена Новоросійська губернія, яка активно колонізувалась сербами, мадярами і волохами, і їх розселення на межі із Запоріжжям приводило до земельних конфліктів із козаками.
Отримавши від імператриці Катерини II практично необмежені повноваження для освоєння і розширення Новоросії з центром у Кременчуку, князь Григорій Потьомкін віддав наказ військам генерала Петра Текелія, які у червні 1775 року поверталися з турецького походу, повністю зруйнувати Підпільненську Січ, а все майно та козацькі архіви вивезти до Петербурга. Незважаючи на те, що кошовий отаман Петро Калнишевський відмовився оборонятись, він разом із старшиною був звинувачений у захопленні та присвоєнні чужої власності, намаганні створити незалежне управління і заарештований. 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала маніфест, яким офіційно оголосила про ліквідацію Запорозької Січі.
Згідно з переписом, у 1775 році на Запоріжжі козаків і посполитих разом з жінками проживало 59 тисяч 637 осіб
Кілька тисяч козаків врятувались втечею на Буг, звідки з дозволу султана Османської імперії перемістились спочатку в пониззя Дністра, а в 1792 році, після завоювання Бесарабії росіянами, - в дельту Дунаю, де виникла Задунайська Січ. Вона проіснувала до 1828 року, коли була ліквідована після зради запорожців, які на чолі з кошовим Йосипом Гладким перейшли на бік Росії під час чергової війни з Османською імперією. Частина запорожців переселилась на Кубань, частина - на Азовське узбережжя, а решта залишилась в Туреччині, де у складі Козацького легіону під проводом Михайла Чайковського, пра-правнука гетьмана Івана Брюховецького, восстаннє воювала проти Росії у Кримській війні 1853-56 років.
21 липня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Війни
Україна
Європа
Нова історія

Головні події 3 серпня

#ЦейДень
Все про 3 серпня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left2 серпня
4 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward