Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
reorder
Облога Руана
В ході Столітньої війни 31 липня 1418 року армія короля Генріха V Ланкастера розпочала облогу Руану. Його падіння через сім місяців дозволило англійцям до початку весни наступного року захопити всю Нормандію, зробивши її плацдармом для подальшого завоювання Франції.
На обкладинці: Заставка гри «Avalon Lords: Dawn Rises», 2014 © Animus Interactive
9334
Війни
Дмитро Копилов
Після перемоги в битві при Азенкурі Генріх V з тріумфом повернувся до Англії і на початку 1416 року розпочав підготовку до нової військової кампанії у Франції. На цей раз він планував повернути герцогство Нормандія, яке Англія втратила за правління короля Джона Безземельного в 1203-04 роках, та герцогство Аквітанія, котре формально перейшло до складу Англійського королівства за умовами мирної угоди, підписаної між королями Едвардом ІІІ Плантагенетом і дофіном Карлом V Валуа в Брітіньї 8 травня 1360 року, але повністю контролювалося французами.
30 липня 1417 року 12 тисяч лицарів у важких обладунках, лучники, 3 тисячі саперів, мінерів, механіків, зброєносців, зброярів і канонірів повантажились у Саутгемптоні разом із обложною технікою на 1500 суден і наступного дня кинули якір в усті маленької ріки Тук по інший бік Ла-Маншу. Півтисячі французьких лицарів намагалися завадити висадці англійців, але були змушені відступити під натиском чисельно переважаючого ворога. Завоювання Нормандії розпочалося із захоплення стратегічно важливих фортець Бонвіль та Овільє і вже 18 серпня 1417 року Генріх з основними військами оточив Кан — друге після Руана місто в Нормандії з населенням до 40 тисяч чоловік. В результаті облоги, кровопролитних штурмів та безперестанного бомбардування 4 вересня місто капітулювало і було віддано на розграбування. «З падінням міста Кана король Англії вселив нормандцям такий жах, що вони втратили всю свою мужність», — писав про ті дні невідомий монах із Сен-Дені.
«Важко висловити словами, який жах викликала у населення Нормандії одна лише згадка про англійців; страх такий всеосяжний, що майже ніхто не знав іншого способу врятуватися окрім втечі…» - очевидець подій єпископ Кентербері Томас Базен
Після капітуляції Кана англійці захопили Байо, Тійї, Віллер-Бокаж, де лишили надійні гарнізони, 2 січня 1418 року — місто Фалез, батьківщину Вільгельма Завойовника, й до весни в їх руках опинилась уся Нижня Нормандія від Евре до Шербуру. Завойована територія перебувала під адміністративним управлінням чотирьох бейліфів (судових приставів): сера Джона Радкліффа в Евре, сера Роланда Лентхолла в Алансоні і сера Джона Ассхетона в Шербурі, сера Джона Попхема в Кані, котрий як і при французах залишився адміністративним центром регіону і де знаходився англійський канцлер Нормадського герцогства, палата розрахунків і Генріх V, який, як повідомляє його сучасник Тіто Лівіо Фруловісі, Великий піст і Великдень, провів у молитвах, знаходячи «насолоду в співі і грі на музичних інструментах».
Франція у першій чверті XV століття
Франція у першій чверті XV століття
29 травня з Парижу надійшли вісті, що кардинально змінили політичну обстановку у Франції: капітан бургундців Жан Вільєр захопив Париж, де вчинив розправу над правлячою партією арманьяків, з якою бургундці вели відкриту війну, — реальна виконавча влада в країні перейшла в руки герцога Бургундії Жана Безстрашного, який діяв у союзі з Ізабеллою Баварською, дружиною короля Карла VI Божевільного. Знехтувавши своєю обіцянкою надати Генріху підтримку, герцог Бургундії почав укріплювати фортецю Понт-де-л'Арш, що лежала на шляху до стратегічної мети англійців — столиці Нормандії міста Руан, і вже 1 червня вони вирушили на його завоювання.
Підійшовши до Сени, з північного берега англійці були обстріляні бургундським гарнізоном Понт-де-л'Арша, і лише 20 липня зуміли переправитись через неї на шкіряних човнах. Із захопленням фортеці, що контролювала судноплавство по Сені, Руан виявився відрізаним від інших великих міст, включаючи і Париж. Його обороняло 5 тисяч лицарів у важких обладунках під командою капітана Гі ле Бутейлера, а також 15-тисячний загін місцевого ополчення, до якого входила група відбірних арбалетників під командою Алена Бланшара; крім того, місто мало велику кількість артилерії і 2 тисячі артилеристів під началом Жана Журдена.
Містяни були впевнені, що Руан не капітулює — він мав довгі оборонні мури з 60-ма невеликими зубчастими баштами і 5-ма величезними укріпленими брамами. На кожній башті було встановлено по 3 гармати, між ними на мурах стояли крупнокаліберні і дрібнокаліберні гармати, які дозволяли вести вогонь на ближніх і дальніх дистанціях. Перед міськими стінами були укріплені земляні вали, а також глибокий рів із замаскованими «вовчими ямами». 70-тисячний Руан був добре забезпечений водою й продовольством і почувався досить надійно, особливо з огляду на урочисту клятву Жана Безстрашного прийти на допомогу.
Опівночі 31 липня 1418 року англійці почали оточення Руану. З боку ріки вони відгородили його трьома величезними ланцюгами, а навкруги розбили п'ять укріплених таборів, зв'язаних між собою траншеями: свою штаб-квартиру Генріх V розмістив у Картезіанському монастирі навпроти східного муру, його брат Томас Кларенс розташувався навпроти західного муру, Гамфрі Глостер — трохи північніше короля, граф Екстер — на півночі, граф Хундінгтон — на півдні. Південніше табору короля на крутому схилі знаходився форт Св. Катерини, який разом із містом Кодебек трохи нижче за течією Сени був серйозною перепоною для англійців.
Король Генріх V і Річард де Бошан, 13-й граф Ворвік, на мініатюрі «Облога Руана», XV ст. © Британська бібліотека
Король Генріх V і Річард де Бошан, 13-й граф Ворвік, на мініатюрі «Облога Руана», XV ст. © Британська бібліотека
Весь серпень Томас Солсбері вів бої за форт Св. Катерини, який капітулював лише 2 вересня. Через тиждень граф Ворік захопив Кодебек, завдяки чому англійці отримали змогу поповнювати запаси провіанту. Десь у цей же час до Генріха на підмогу прибув пріор Кілменхема Томас Батлер з 1500 ірландськими найманцями, яким король доручав найнебезпечніші ділянки під час штурмів міста. Проте оборонні мури Руана залишались неприступними, гарматний обстріл займав дуже багато часу, і Генріх вирішив тримати місто в облозі, морячи його мешканців голодом і періодично атакуючи брами міста, щоб знесилити гарнізон. Крім того, щоб настрашити французів, перед міськими мурами були встановлені шибениці, де за наказом Генріха публічно страчувались всі полонених.
Аналогічно діяв і Ален Бланшар, який вішав перед мурами полонених англійців, прив'язуючи до їх шиї дохлих собак, або в мішках скидав бранців в води Сени. Французи користались і надзвичайною побожністю Генріха — наприклад, головний вікарій Руана Робер де Ліве, стоячи на міській стіні, настільки голосно і красномовно відлучив англійського короля від церкви, що той буквально вибухнув гнівом і в нього почався напад люті.
Мініатюра «Облога Руана» з манускрипту «Вігілії на смерть Карла VII», 1477-84 рр. © Національна бібліотека Франції
Мініатюра «Облога Руана» з манускрипту «Вігілії на смерть Карла VII», 1477-84 рр. © Національна бібліотека Франції
В середині серпня руанці почали відчувати нестачу провізії і води, яку англійці відвели від міста. В Руані почались епідемії. Звістка у листопаді про давноочікувану допомогу — бургундці дістались міста Понтуаз на шляху до Руана, — яку вітали усіма церковними дзвонами, змінилась розпачем, коли через чвари Жана Безстрашного і дофіна Карла VII їх війська відступили. Очевидець і учасник тих подій Джон Пейдж писав: «прийшов той час коли у руанців не залишилося ніякого м'яса, окрім конини, а коли вона закінчилася, вони обмежили себе кішками, собаками, щурами, а також будь-якими очистками овочів, які могли знайти», а молоді дівчата продавали себе за звичайний хліб.
На початку різдвяних свят французи вигнали за межі Руана 12 тисяч «непотрібних ротів», в основному літніх людей, вагітних жінок і маленьких дітей. Генріх заборонив пропустити їх, наказавши загнати в оборонні рови, фактично прирікши їх на смерть. На Різдво Генріх уклав з французами 24-годинне перемир'я і відправив у рів двох священників, які хрестили немовлят і роздавали кошики з провіантом, за що люди, як повідомляє Джон Пейдж, помолилися за Генріха, щоб він «виграв своє право»
Дводенні переговори, ініційовані французами у перші дні нового 1419 року, ні до чого не привели — Генріх вимагав безумовної капітуляції, і рада Руану, прозасідваши добу, при посередництві архієпископа Кентерберійського погодилася здати місто, якщо до полудня 19 січня не прибуде підкріплення, і виплатити 300 тисяч золотих крон. В якості заручників англійцям видали 20 знатних лицарів і 60 знатних городян, а також головного вікарія, якому Генріх не пробачив образи, та капітана арбалетників Алена Бланшара: вікарія «одразу закували в кайданки, з котрих йому до кінця його нещасних днів не вибратися», а Бланшара за наказом короля повісили.
О другій дня 19 січня 1419 року гарнізон Руану, який так і не дочекався підмоги, капітулював, і Генріх V, що в золотому парадному одязі сидів на троні у своїй штаб-квартирі в Картезіанському монастирі, нарешті отримав ключі від міста, до центральних воріт якого він прибув наступного дня в супроводі одягнених в урочистий одяг 4-х прелатів і 7 абатів. Англійського короля зустріла процесія з духівництва Руана, в руках яких було не менше 42 обрядових хрестів, кожен з яких король по черзі поцілував. Потім, зі звичним для нього похмурим виразом обличчя, одягнений у все чорне, на чорному бойовому коні в чорній попоні Генріх V в'їхав у столицю Нормандії. На її вулицях лежали гори трупів і юрмилися сотні голодних, які випрошували шматок хліба. Король розпорядився, щоб в Руан була доставлена провізія, оскільки тепер руанці були його підданими, але люди продовжували вмирати протягом ще багатьох днів й повозки не встигали своєчасно вивозити мертві тіла для поховання.
Єдиним замком в Нормандії, який вистояв, був замок Монт-Сен-Мішель — англійці штурмували його 21 рік, але так ніколи і не змогли підкорити
Падіння такої неприступної фортеці як Руан стала шоком для всього Французького королівства. Міста і замки Північної Нормандії одне з одним здавались без бою: 31 січня капітулював Лільбон, 3 лютого — Вернон, 5 лютого — Мант, 8 лютого — Дьєп, 9 лютого — Гурне, 25 лютого — Онфлер. Невдовзі англійці захопили замки Шато-Гаяр, Ла-Рош-Гюйон, Жізор та Іврі й на початку весни вся Нормандія після 200-літньої перерви знову опинилася в складі Англійської корони. Це змусило Жана Бургундського піти на переговори з Генріхом, а після його вбивства 10 вересня Бургундія відкрито стала союзницею Англії. Це змусило французького короля Карла VI Божевільного наступного року укласти угоду з Генріхом V і проголосити його спадкоємцем французького престолу.
Дмитро Копилов © спеціально для «Цей день в історії», 21 липня 2018. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Петро I — перший імператор Росії
Особистості
Петро I — перший імператор Росії
Війни
Столітня війна
Битви
Європа
Середньовіччя

Головні події 31 липня

#ЦейДень
Все про 31 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 липня
1 серпняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward