Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Рубрики
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
Цей день в історії
menu
toggle_off
Женевська
конференція по В'єтнаму
21 липня 1954 року міністри закордонних справ СРСР, КНР, Великобританії, США і Франції на конференції у Женеві підписали угоду про мирне врегулювання Першої Індокитайської війни. Вона передбачала тимчасовий поділ В'єтнаму на дві частини по 17-й паралелі і проведення вільних виборів з метою визначення майбутнього політичного режиму і возз'єднання країни. Наступна відмова США виконувати Женевські угоди привела до Другої Індокитайської війни, яка в 1964 році переросла у повномасштабну війну між В'єтнамом і США.На обкладинці: Учасники Женевської конференції після підписання заключного акту, 21 липня 1954 року
6751
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У червні 1945 року В'єтнамська визвольна армія прокомуністичної «Ліги незалежності В'єтнаму» (В'єтмінь) у боях з японцями взяла під контроль шість північних провінцій Французького Індокитаю, 19 серпня — Ханой, а ще через кілька днів — колишню імператорську столицю династії Нгуєн, місто Хюе, що змусило імператора Бо Дая 25 серпня зректися престолу. 2 вересня 1945 року, через декілька годин після капітуляції Японії, лідер В'єтміню Хо Ши Мін на півмільйонному мітингу на площі Бадін в Ханої проголосив Декларацію незалежності і створення Демократичної Республіки В'єтнам (ДРВ).

Хоча 6 березня наступного року Франція й визнала ДРВ як члена Індокитайської федерації в рамках Французького Союзу, вона відкинула її претензію на весь В'єтнам, і у листопаді 1946 року французькі військові кораблі провели атаку міста Хайфон, а 19 грудня зайняли столицю ДРВ Ханой. Наступного дня Хо Ши Мін звернувся із закликом до всіх в'єтнамцям піднятись на боротьбу із французькими колонізаторами, що стало початком Першої Індокитайської війни.

На початку вона зводилась до партизанських дій на виснаження проти французької адміністрації і значно посилилась в кінці 1949 року, коли на більшій території Китаю був встановлений комуністичний режим — за підтримки КНР і СРСР армія В'єтміню отримала сучасне озброєння і Франції довелось залучати до війни в Індокитаї свої африканські підрозділи, найманців та Французький іноземний легіон.

На початку 1950-х років армія В'єтміню зросла до 200 тисяч чоловік і за підтримки близько 250 тисяч партизанів зуміла досягнути значних успіхів у протистоянні з Францією, підтримуваній США. До 1954 року, коли під владою комуністів опинилось половина В'єтнаму, ситуація для французьких військ стала практично безнадійною і Франція погодилась на мирні переговори.

Вони почались у Палаці Націй в Женеві 26 квітня 1954 року за участю міністрів закордонних справ СРСР, КНР, Великобританії, США і Франції в рамках вирішення питань об'єднання Кореї і припинення війни в Індокитаї. Розгляд питання по В'єтнаму за участі ДРВ, Камбоджі, Лаосу і Південного В'єтнаму розпочалось 8 травня , на наступний день після нищівної поразки французів у битві при Дьєнб'єнфу, що значно послабило позицію Франції в усьому регіоні. Підписані 21 липня 1954 року угоди передбачали тимчасовий поділ В'єтнаму на дві частини по 17-й паралелі, демілітаризацію та нейтралітет Лаосу, Камбоджі і проведення в обох його частинах В'єтнаму в липні 1956 року вільних виборів з метою визначення майбутнього політичного режиму і возз'єднання країни.

Однак в 1955 році Південний В'єтнам, під впливом США, які вбачали у індокитайських подіях комуністичну експансію, відмовився виконувати Женевські угоди і у жовтні проголосив створення Республіки В'єтнам. Це привело до Другої Індокитайської війни, яка через втручання США переросла у В'єтнамську війну, котра закінчилась в 1975 році перемогою Північного В'єтнаму.

Друк 1
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 4 липня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі


понад

20 ТИСЯЧ СЛІВ

чужомовного походження