сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Велика пожежа у Римі
У ніч з 18 на 19 липня 64 року в Римі почалась пожежа, яка за шість днів спустошила дві третини міста міста, зруйнувала велику кількість громадських і приватних будівель, залишивши без даху над головою близько 200 тисяч римлян. Накладений на провінції спеціальний податок дозволив того ж року почати відбудову міста і зведення грандіозної нової резиденції імператора Нерона.
На обкладинці: Юбер Робер «Пожежа в Римі», 1785 рік
5288
Катастрофи
Володимир Лук'янюк
На початок нашої ери Рим був найбільшим містом світу, в якому проживало понад три чверті мільйона чоловік. З часів свого заснування воно давно вийшло за межі легендарних Семи пагорбів, оточених фортечними мурами, і за реформою імператора Августа в 7 році до н. е. було поділене на 14 районів, які управлялись вибірними кураторіями, що займались здебільшого релігійними і церемоніальними питаннями. На кожні два райони виділялось по когорті (розміщувались у казармах II, V, VI, VII, VIII, XII і XIV районів) на чолі з префектом, у віданні котрих було нічне патрулювання міста та боротьба з пожежами, регулярним явищем у місті з переважно дерев'яними будівлями.
Головним місцем розваг тогочасних римлян був Великий цирк, розміщений в долині між Авентинським і Палатинським пагорбами. Реконструйований у 31 році до н. е., він мав кам'яний перший поверх і два дерев'яних верхніх, а по зовнішньому периметру був оточений майстернями, трактирами і магазинами, в яких пізнього вечора 18 липня 64 року виникла пожежа. Завдяки вітряній погоді полум'я швидко поширилося по всій довжині 600-метрового іподрому і перекинулось на сусідні вузькі вулички, охопивши пагорби Палантин і Целій.
План Риму середини I ст. н. е. Чорним пунктиром позначено внутрішні фортечні мури, синім пунктиром - акведуки, синім суцільним - водопроводи, червоним - межі районів, які пролягли по основним міським вулицям, бежевим - дороги за межами Риму.
План Риму середини I ст. н. е. Чорним пунктиром позначено внутрішні фортечні мури, синім пунктиром - акведуки, синім суцільним - водопроводи, червоним - межі районів, які пролягли по основним міським вулицям, бежевим - дороги за межами Риму.
Щільна забудова і велика кількість дерев'яних будівель завадили пожежним командам зупинити вогонь, який за шість днів повністю перетворив на згарище три райони (III, X і XI) і завдав значних спустошень ще семи (вціліли лише райони I, V, VI і XIV). Остаточно пожежу вдалось погасити лише 27 липня. Вона знищила багато громадських будівель, близько 4000 інсул і 132 домуса, призвівши до загибелі кілька тичяч чоловік і залишивши без даху над головою близько 200 тисяч римлян.
Свідчення очевидців «Великої пожежі» не збереглись, а дані про неї відомі лише в переказах істориків більш пізнього періоду. Частина з них провину за її виникнення покладає на імператора Нерона, який таким чином начебто хотів звільнити місце для запланованої ним реконструкції центра міста і спостерігав за пожежею з безпечного місця, в театральному костюмі декламуючи давньогрецьку поему «Руйнування Іліона» про про загибель Трої. Сьогодні це свідчення Светонія (як і багато інших його анекдотів про римських цезарів) вважається малоймовірним з огляду на те, що пожежа почалась за півтора кілометра від місця майбутнього будівництва і завдала значних ушкоджень недавно збудованому власному палацу Нерона в низині між Палантинським і Есквілінським пагорбами.
Натомість Тацит, котрий пережив «Велику пожежу» дитиною, свідчить, що з її початком Нерон негайно прибув до Риму, власним коштом оплатив розміщення постраждалих у громадських будівлях і їх харчування, а також розчищення згарищ, завдяки чому і було зупинене подальше поширення вогню містом.
Нероном був розроблений і план реконструкції Риму з новими більш безпечними стандартами будівництва вулиць і будинків, для реалізації якого на провінції було накладено одноразовий спеціальний податок. Це дозволило того ж 64 року на схилах Палантинського пагорба почати будівництво нового імператорського палацу, т. зв. «Золотого будинку» площею до 120 гектарів, найбільшої з коли-небуть збудованих в Європі резиденцій монархів, який так і залишився незавершеним після самогубства Нерона.
21 червня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Початок перемовин у Мюнхені
Фотоархів
Початок перемовин у Мюнхені
Катастрофи
Європа
Античні часи
Золотий вік

Головні події 18 липня

#ЦейДень
Все про 18 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left17 липня
19 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward