сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Велика пожежа у Римі
У ніч з 18 на 19 липня 64 року в Римі почалась пожежа, яка за шість днів спустошила дві третини міста міста, зруйнувала велику кількість громадських і приватних будівель, залишивши без даху над головою близько 200 тисяч римлян. Накладений на провінції спеціальний податок дозволив того ж року почати відбудову міста і зведення грандіозної нової резиденції імператора Нерона.
На обкладинці: Юбер Робер «Пожежа в Римі», 1785 рік
5536
Катастрофи
Володимир Лук'янюк
На початок нашої ери Рим був найбільшим містом світу, в якому проживало понад три чверті мільйона чоловік. З часів свого заснування воно давно вийшло за межі легендарних Семи пагорбів, оточених фортечними мурами, і за реформою імператора Августа в 7 році до н. е. було поділене на 14 районів, які управлялись вибірними кураторіями, що займались здебільшого релігійними і церемоніальними питаннями. На кожні два райони виділялось по когорті (розміщувались у казармах II, V, VI, VII, VIII, XII і XIV районів) на чолі з префектом, у віданні котрих було нічне патрулювання міста та боротьба з пожежами, регулярним явищем у місті з переважно дерев'яними будівлями.
Головним місцем розваг тогочасних римлян був Великий цирк, розміщений в долині між Авентинським і Палатинським пагорбами. Реконструйований у 31 році до н. е., він мав кам'яний перший поверх і два дерев'яних верхніх, а по зовнішньому периметру був оточений майстернями, трактирами і магазинами, в яких пізнього вечора 18 липня 64 року виникла пожежа. Завдяки вітряній погоді полум'я швидко поширилося по всій довжині 600-метрового іподрому і перекинулось на сусідні вузькі вулички, охопивши пагорби Палантин і Целій.
План Риму середини I ст. н. е. Чорним пунктиром позначено внутрішні фортечні мури, синім пунктиром - акведуки, синім суцільним - водопроводи, червоним - межі районів, які пролягли по основним міським вулицям, бежевим - дороги за межами Риму.
План Риму середини I ст. н. е. Чорним пунктиром позначено внутрішні фортечні мури, синім пунктиром - акведуки, синім суцільним - водопроводи, червоним - межі районів, які пролягли по основним міським вулицям, бежевим - дороги за межами Риму.
Щільна забудова і велика кількість дерев'яних будівель завадили пожежним командам зупинити вогонь, який за шість днів повністю перетворив на згарище три райони (III, X і XI) і завдав значних спустошень ще семи (вціліли лише райони I, V, VI і XIV). Остаточно пожежу вдалось погасити лише 27 липня. Вона знищила багато громадських будівель, близько 4000 інсул і 132 домуса, призвівши до загибелі кілька тичяч чоловік і залишивши без даху над головою близько 200 тисяч римлян.
Свідчення очевидців «Великої пожежі» не збереглись, а дані про неї відомі лише в переказах істориків більш пізнього періоду. Частина з них провину за її виникнення покладає на імператора Нерона, який таким чином начебто хотів звільнити місце для запланованої ним реконструкції центра міста і спостерігав за пожежею з безпечного місця, в театральному костюмі декламуючи давньогрецьку поему «Руйнування Іліона» про про загибель Трої. Сьогодні це свідчення Светонія (як і багато інших його анекдотів про римських цезарів) вважається малоймовірним з огляду на те, що пожежа почалась за півтора кілометра від місця майбутнього будівництва і завдала значних ушкоджень недавно збудованому власному палацу Нерона в низині між Палантинським і Есквілінським пагорбами.
Натомість Тацит, котрий пережив «Велику пожежу» дитиною, свідчить, що з її початком Нерон негайно прибув до Риму, власним коштом оплатив розміщення постраждалих у громадських будівлях і їх харчування, а також розчищення згарищ, завдяки чому і було зупинене подальше поширення вогню містом.
Нероном був розроблений і план реконструкції Риму з новими більш безпечними стандартами будівництва вулиць і будинків, для реалізації якого на провінції було накладено одноразовий спеціальний податок. Це дозволило того ж 64 року на схилах Палантинського пагорба почати будівництво нового імператорського палацу, т. зв. «Золотого будинку» площею до 120 гектарів, найбільшої з коли-небуть збудованих в Європі резиденцій монархів, який так і залишився незавершеним після самогубства Нерона.
21 червня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Історія ядерної зброї
Інфографіка
Історія ядерної зброї
Катастрофи
Європа
Античні часи
Золотий вік

Головні події 18 липня

#ЦейДень
Все про 18 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left17 липня
19 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward