Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
reorder
Взяття Єрусалиму хрестоносцями
На другий день штурму, 15 липня 1099 року, загони герцога Нижньої Лотарингії Готфріда Бульонського першими увірвались у Єрусалим, де хрестоносцями з усієї Європи було розграбоване і вирізане майже усе 60-тисячне населення. Перемога через місяць під Авскалоном над військами Фатімідського халіфату завершила Перший хрестовий похід.
На обкладинці: Еміль Сіньол «Завоювання Єрусалиму хрестоносцями», 1847 рік © Версальський палац
19302
Релігія
Володимир Лук'янюк
З початку XI сторіччя християни в Єрусалимі почали зазнавати все більших утисків від мусульман-правителів міста, особливо після 1071 року, коли місто перейшло від достатньо толерантних фатімідських арабів до турків-сельджуків. Розбивши візантійську армію при Манзікерті, турки завоювали більшу частину Малої Азії і загрожували захопити Константинополь, що спонукало візантійського імператора Олексія Комніна звернутись по допомогу до Заходу. 27 листопада 1095 року на соборі в Клермоні, нині — Франція, папа Урбан II закликав до хрестового походу на захист близько-східних християн і завоювання Cвятої землі, сподіваючись, що це дозволить подолати розкол між римо-католицькою та грецькою церквами і допоможе йому стати на чолі єдиної церкви.
Військо з усієї Європи, порядка 4 тисяч лицарів і 25 тисяч піхотинців, очолювали граф Раймунд Тулузький, папський легат Адемар Монтейльський, князь Боемунд Тарентський, лотаринзькмй граф Готфрід Бульонський з братами, Роберт Фландрський, Роберт Нормандський (старший син Вільгельма Завойовника і брат короля Англії Вільгельма Рудого), граф Стефан Блуаський (батько майбутнього короля Англії, свого повного тезки) і Гуго Вермандуа (син Анни Ярославни і молодший брат відлученого від церкви Клермонським собором короля Франції Філіпа I). У квітні 1097 року воно дісталось Константинополя і у червні після понад місячної облоги при допомозі візантійської армії захопило Нікею, головну твердиню сельджуків у Малій Азії, 1 липня завдали нищівну поразку військам сельджуків під Дорілеєм (нині — Ескішехір, Туреччина), що відкрило їм шлях на південь.
15 серпня 1097 року хрестоносці дійшли до Іконії (нині — Конья), звідки рушили далі на південь. Біля т. зв. Кілікійської Воріт, одному з небагатьох проходів через гори Тавра, румський султан Килич-Арслан зробив останню, і невдалу, спробу зупинити хрестоносців. Перемога при Гераклеї і взяття міста Тарс розсварила Балдуїна Бульонського і Боемунда Тарентського, кожен з яких прагнув за будь-яку ціну здобути власний феод. Їх протистояння переросло у бойові сутичку, після якої Балдуїн з братами залишив військо хрестоносців, що прямувало на південь, й на прочатку 1098 року захопив багате вірменське місто Едеса на правобережжі Єфрату, що стала центром Едеського графства, першої держави хрестоносців на Близькому Сході.
Жозеф Ніколя Робер-Фльорі «Балдуїн Бульонський вступає в Едесу у лютому 1098 року», 1840 рік
Жозеф Ніколя Робер-Фльорі «Балдуїн Бульонський вступає в Едесу у лютому 1098 року», 1840 рік
3 червня 1098 року хрестоносцям здалась Антіохія, восьмимісячна облога якої далась дорогою ціною, що ледь не поставила під загрозу весь результат походу, привела до розбрату між лідерами хрестоносців і остаточного розриву з візантійським імператором Олексієм Комніном, який у скрутну хвилину зрадив і не надав допомогу.
Усупереч клятві священну війну відмовився продовжувати і Боемунд Тарентський, за згодою інших лідерів 18 листопада проголошений правителем Антіохії, що стала центром однойменного князівства.
Хрестовий похід очолили Готфрід Бульонський, Раймунд IV Тулузький, Роберт II Фландрський і Роберт III Куртгез нормандський.
Після взяття у грудні 1098 року Маарри (нині Мааррет-ен-Нууман, Сирія) хрестоносці рушили углиб Фатімідського халіфату узбережжям Середземного моря. Зазнавши невдачі при спробі захопити Тріполі вони оминали великі міста й фортеці, і 7 червня 1099 року до стін Єрусалиму підійшло 1200 лицарів, 12 тисяч піхотинців і кілька тисяч християн з числа ліванських маронітів (за іншими даними — загалом близько 40 тисяч чоловік).
Хрестоносці відхилили пропозицію еміра Єрусалима Іфтікара ад-Даула безперешкодно здійснити паломництво до святих місць і оточили місто кількома таборами: Роберт Нормандський розбив табір з північного боку, Роберт Фландрський — зі східного, Готфрід Бульонський і Танкред Тарентський (небіж Боемунда Тарентського) стали на заході навпроти яффських воріт, Раймунд Тулузький — на горі Сіон з півдня. Брак продовольства і питної води не давав можливості сподіватись на тривалу облогу й вже 13 червня хрестоносці здійснили першу спробу штурму міста, успішно відбитого нечисленним, десь до тисячі чоловік, гарнізоном Єрусалима.
Ситуацію врятувало прибуття 17 червня в Яффу генуезьких кораблів з провіантом і військовим спорядженням, які довелось відбивати у жорстоких сутичках з мусульманами. У кінці червня надійшла звістка, що з Єгипту на захист Єрусалиму вийшла велика армія Фатімідського халіфату.
8 липня духовні наставники хрестоносців — Петро Пустельник, Раймунд Ажильський і Арнульф Шокеський — провели хресну ходу навколо стін Єрусалима, після чого зібралась військова рада, яка постановила розпочати інтесивну підготовку до вирішального бою. Було виготовлено дві величезні штурмові башти, кількадесят драбин і плетених щитів, й на світанку 14 липня 1099 року з обстрілу камінням з метальних машин розпочався штурм Єрусалиму. Він тривав увесь день, але успіху не приніс, й лише коли наступного дня, 15 липня, у кількох місцях вдалось засипати оперізуючий місто глибокий рів і наблизити до фортечних стін штурмові башти, хрестоносці під прикриттям арбалетників зуміли перекинути на міські мури дерев'яні містки, по яких вони біля північно-східних кутових воріт прорвалимь у Єрусалим. За переказами, першими у місто прорвалися лицарі Летальд і Енгельберт із загону Готфріда Бульонського.
Середньовічна мініатюра «Взяття Єрусалиму» з «Історії священної війни християнських королів у Палестині та східних краях» Гійома Тірського, XII ст.
Середньовічна мініатюра «Взяття Єрусалиму» з «Історії священної війни християнських королів у Палестині та східних краях» Гійома Тірського, XII ст.
Місто було піддане грабунку, а його жителі — знищенню, небувалому навіть за середньовічними мірками. Багато мусульман намагались знайти прихистико в мечеті Аль-Акса, Куполі Скелі на Храмовій горі, де, як свідчить хроніка «Діяння франків та інших пілігримів, які йшли в Єрусалим», «убитих було так багато, що наші люди йшли по щиколотки в крові» й «все місто наповнилося трупами», то ж «[наші лідери] також наказали всіх мертвих сарацинів викинути назовні через великий сморід, так що живі сарацини тягнули мертвих до виходу з воріт і складали їх у купи, високі як будинки. Ніхто ніколи не бачив і не чув про таку загибель язичників,.. і ніхто не знає їхнього числа, крім тільки Бога».
Гійом Тірський, автор «Історії священної війни християнських королів у Палестині та східних краях», вказусє, що на Храмовій горі було вбито «близько 10 тисяч ворогів, не рахуючи тих, що були вбиті всюди в місті і встеляли вулиці і площі; число їх, кажуть, було не менше».
Середньовічна англійська мініатюра «Хрестоносці відплачують кров'ю за свої муки», XII ст.
Середньовічна англійська мініатюра «Хрестоносці відплачують кров'ю за свої муки», XII ст.
Разом із мусульманами постраждали і юдеї, які разом з ними захищали Єрусалим. Деякі з них, згідно хроніки Ібн аль-Каланісі, намагалась врятуватись у синагозі, яку «підпалили франки».
Частина мусульман і юдеїв уникла розправи і їм разом з еміром Єрусалима хрестоносці дали можливість залишити місто.
Через тиждень, 22 липня 1099 року, у храмі Гробу Господнього було проголошено створення Єрусалимського королівства на чолі з Готфрідом де Бульоном, який «у місті, де Христос був коронований терновим вінцем», відмовився від титулу короля, погодившись на титул «Захисника Гробу Господнього».
1 серпня Арнульф Шокеський, капелан Роберта Нормандського, був обраний першим латинським патріархом Єрусалима. Допитавши уцілілих містян, він дізнався місцезнаходження священної реліквії — Животворного Хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Арнульф ніс його поперед війська у бою під Аскалоном (нині Ашкелон в Ізраїлі), де 12 серпня 1099 року хрестоносці під проводом Готфріда Бульонського, Танкреда Тарентського і Роберта Нормандського завдали вирішальної поразки фатімідсьій армії, яку очолював візир Аль-Афдаль Шаханшах. Через розбрат і сварки серед хрестоносців місто взяти так і не вдалось, але переконлива перемога християн закріпила успіх Першого хрестового походу і стала його фактичним завершенням.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 11 липня 2013. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Імператор-філософ Марк Аврелій
Особистості
Імператор-філософ Марк Аврелій
Релігія
Війни
Битви
Азія
Середньовіччя

Головні події 15 липня

#ЦейДень
Все про 15 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left14 липня
16 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward