Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Повалення монархії в Іраку
14 липня 1958 року в Іраку відбувся військовий переворот під керівництвом генералів Абделя Касема і Абдула Арефа, в результаті якого було повалено владу короля Фейсала II, його самого разом з родиною вбито і встановлено республіканське правління. Того ж дня Абд аль-Карім Касем став прем'єр-міністром Іраку.
На обкладинці: Король Фейсал II, 1953 рік
4985
Політика
Володимир Лук'янюк
В ході Першої світової війни, коли розпад Османської імперії став неминучим, правитель Мекки Хусейн бен Алі з династії Хашимідів в 1916 році підняв повстання, яке переросло у загальноарабське і здобуло перемогу за підтримки військ Антанти. Попри те, що збори арабських емірів проголосили Хусейна королем арабської нації, він зміг встановити контроль лише над провінцією Хіджаз на Аравійському півострові, а його син Фейсал у березні 1920 року став королем Сирії.
Спроба Фейсала I проголосити незалежність держави на території сучасних Сирії, Лівану та Палестини зіткнулась із протидією Великобританії, Франції, Росії, які у 1916 році підписали таємну угоду Сайкса-Піко щодо розподілу сфер впливу на Близькому Сході. Згідно з нею Сирія і Ліван відходили під контроль Франції, і Фейсал, що спирався на британську підтримку, без бою здав Дамаск французам і у липні 1920 року був висланий з країни і оселився у Лондоні.
У 1920 році конференція глав держав країн Антанти у Сан-Ремо зі згоди Ліги націй надала Великобританії мандат на управління трьома колишніми османськими вілаєтами в долині Тігра і Єфрата і наступного року на їх території було утворене королівство Ірак на чолі із Фейсалом, який зійшов на престол 23 серпня 1921 року. Через 11 років Фейсалу вдалось проголосити незалежність Іраку і по його смерті країною став правити його син Газі I. Ідеї панарабізму, проповідувані його батьком, сприяли зміцненню армії та зростанню націоналізму і в 1930-х роках Ірак пережив п'ять спроб військових переворотів.
По закінченні Другої Світової війни в арабському світі почався новий підйом революційних рухів, першим успіхом яких став військовий переворот в Єгипті і прихід до влади полковника Гамаля Насера. Його прихильність ідеям соціалізму і панарабської єдності сприяли росту популярності Партії арабського соціалістичного відродження (БААС), яка в Іраку виступила із гаслами соціальних реформ, протидії британському впливу в країні і демократизації політичного устрою.
На основі цих ідей у лютому 1957 року БААС, Комуністична та Національно-демократична партії разом із підпільною організацією «Вільні офіцери» утворили Фронт національної єдності, який поставив за мету повалення монархії. У ніч з 13 на 14 липня 1958 року, за кілька годин до відльоту короля Фейсала II у Стамбул на нараду країн-учасниць Багдадського пакту, група армійських офіцерів на чолі з генералами Абдель-Керімом Касемом і Абдулом Саламом Арефом ввела в Багдад військові підрозділи, які захопили стратегічні об'єкти, урядові приміщення і обстріляла королівський палац.
Генерал Абдель-Керім Касем, 1959 рік
Генерал Абдель-Керім Касем, 1959 рік
Після того як снарядами були зруйновані верхні поверхи палацу, королівська охорона склала зброю і о 5-й ранку у його внутрішній двір спустився Фейсал II з усією сім'єю і найближчим придворними, кожен з яких ніс над головою Коран. Всі вони були розстріляні на місці по команді лейтенанта Абделя Саттара аль-Абосі і вижити вдалось лише двом членам королівської родини, яких випадково прийняли за мертвих. Тіло Фейсала, який помер від ран у лікарні, було виставлене перед королівським палацем на загальний огляд. Того ж дня Ірак був проголошений республікою, а генерал Касем став міністром оборони і прем'єр-міністром країни.
26 липня 1958 року була прийнята тимчасова конституція Іраку, яка проголосила рівність всіх громадян країни арабів і курдів, легалізувала діяльність всіх партій і профспілок. Незважаючи на ряд радикальних демократичних і соціальних перетворень, члени партії БААС, що входили до найближчого оточення Касема, залишилися невдоволеними його небажанням приєднати Ірак до Об'єднаної Арабської Республіки, в яку входили Єгипет та Сирія, і після кількох невдалих спроб 8 лютого 1963 року група офіцерів на чолі з колишнім соратником Карема генералом Абдулом Арефом вчинила заколот.
Страчений генерал Касем, 1963 рік
Страчений генерал Касем, 1963 рік
Після боїв у Багдаді із застосуванням артилерії, танків та авіації генерал Касем здався і 9 лютого був страчений за вироком трибуналу. Щоб оповістити країну про його смерть, тіло Касема, прив'язане до стільця, кілька днів транслювалось по іракському телебаченню, після чого було кілька разів таємно перепоховане і віднайдене лише в 2004 році, після повалення режиму Саддама Хусейна і окупації Іраку військами НАТО.
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 28 червня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Пабло Пікассо
Правила життя
Правила життя Пабло Пікассо
Політика
Азія
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 14 липня

#ЦейДень
Все про 14 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left13 липня
15 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward