сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Повалення монархії в Іраку
14 липня 1958 року в Іраку відбувся військовий переворот під керівництвом генералів Абделя Касема і Абдула Арефа, в результаті якого було повалено владу короля Фейсала II, його самого разом з родиною вбито і встановлено республіканське правління. Того ж дня Абд аль-Карім Касем став прем'єр-міністром Іраку.
На обкладинці: Король Фейсал II, 1953 рік
2432
Політика
Володимир Лук'янюк
В ході Першої світової війни, коли розпад Османської імперії став неминучим, правитель Мекки Хусейн бен Алі з династії Хашимідів в 1916 році підняв повстання, яке переросло у загальноарабське і здобуло перемогу за підтримки військ Антанти. Попри те, що збори арабських емірів проголосили Хусейна королем арабської нації, він зміг встановити контроль лише над провінцією Хіджаз на Аравійському півострові, а його син Фейсал у березні 1920 року став королем Сирії.
Спроба Фейсала I проголосити незалежність держави на території сучасних Сирії, Лівану та Палестини зіткнулась із протидією Великобританії, Франції, Росії, які у 1916 році підписали таємну угоду Сайкса-Піко щодо розподілу сфер впливу на Близькому Сході. Згідно з нею Сирія і Ліван відходили під контроль Франції, і Фейсал, що спирався на британську підтримку, без бою здав Дамаск французам і у липні 1920 року був висланий з країни і оселився у Лондоні.
У 1920 році конференція глав держав країн Антанти у Сан-Ремо зі згоди Ліги націй надала Великобританії мандат на управління трьома колишніми османськими вілаєтами в долині Тігра і Єфрата і наступного року на їх території було утворене королівство Ірак на чолі із Фейсалом, який зійшов на престол 23 серпня 1921 року. Через 11 років Фейсалу вдалось проголосити незалежність Іраку і по його смерті країною став правити його син Газі I. Ідеї панарабізму, проповідувані його батьком, сприяли зміцненню армії та зростанню націоналізму і в 1930-х роках Ірак пережив п'ять спроб військових переворотів.
По закінченні Другої Світової війни в арабському світі почався новий підйом революційних рухів, першим успіхом яких став військовий переворот в Єгипті і прихід до влади полковника Гамаля Насера. Його прихильність ідеям соціалізму і панарабської єдності сприяли росту популярності Партії арабського соціалістичного відродження (БААС), яка в Іраку виступила із гаслами соціальних реформ, протидії британському впливу в країні і демократизації політичного устрою.
На основі цих ідей у лютому 1957 року БААС, Комуністична та Національно-демократична партії разом із підпільною організацією «Вільні офіцери» утворили Фронт національної єдності, який поставив за мету повалення монархії. У ніч з 13 на 14 липня 1958 року, за кілька годин до відльоту короля Фейсала II у Стамбул на нараду країн-учасниць Багдадського пакту, група армійських офіцерів на чолі з генералами Абдель-Керімом Касемом і Абдулом Саламом Арефом ввела в Багдад військові підрозділи, які захопили стратегічні об'єкти, урядові приміщення і обстріляла королівський палац.
Генерал Абдель-Керім Касем, 1959 рік
Генерал Абдель-Керім Касем, 1959 рік
Після того як снарядами були зруйновані верхні поверхи палацу, королівська охорона склала зброю і о 5-й ранку у його внутрішній двір спустився Фейсал II з усією сім'єю і найближчим придворними, кожен з яких ніс над головою Коран. Всі вони були розстріляні на місці по команді лейтенанта Абделя Саттара аль-Абосі і вижити вдалось лише двом членам королівської родини, яких випадково прийняли за мертвих. Тіло Фейсала, який помер від ран у лікарні, було виставлене перед королівським палацем на загальний огляд. Того ж дня Ірак був проголошений республікою, а генерал Касем став міністром оборони і прем'єр-міністром країни.
26 липня 1958 року була прийнята тимчасова конституція Іраку, яка проголосила рівність всіх громадян країни арабів і курдів, легалізувала діяльність всіх партій і профспілок. Незважаючи на ряд радикальних демократичних і соціальних перетворень, члени партії БААС, що входили до найближчого оточення Касема, залишилися невдоволеними його небажанням приєднати Ірак до Об'єднаної Арабської Республіки, в яку входили Єгипет та Сирія, і після кількох невдалих спроб 8 лютого 1963 року група офіцерів на чолі з колишнім соратником Карема генералом Абдулом Арефом вчинила заколот.
Страчений генерал Касем, 1963 рік
Страчений генерал Касем, 1963 рік
Після боїв у Багдаді із застосуванням артилерії, танків та авіації генерал Касем здався і 9 лютого був страчений за вироком трибуналу. Щоб оповістити країну про його смерть, тіло Касема, прив'язане до стільця, кілька днів транслювалось по іракському телебаченню, після чого було кілька разів таємно перепоховане і віднайдене лише в 2004 році, після повалення режиму Саддама Хусейна і окупації Іраку військами НАТО.
28 червня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Азія
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 14 липня 1958

#ЦейДень
Все про 14 липня 1958
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left13 липня
15 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward