12 липня 1776 року Капітан Джеймс Кук на кораблі «Резолушн» вирушив з Плімута у свою третю, останню, подорож з метою знайти північно-західний морський шлях, що сполучає Тихий і Атлантичний океани. Мета експедиції не була досягнута і увійшла в історію завдяки відкриттю Гавайських островів та трагічній загибелі Кука на них.
На обкладинці: Джеймс Кук
Подорожі і відкриття
Володимир Лук'янюк
Після завершення свого другого кругосвітнього плавання у
1775 році, під час якого експедиція Джеймса Кука провела вивчення південної частини Тихого океану і досягла найпівденнішої на той час точки Землі, британське Адміралтейство поставило задачу знайти «Великий прохід», водний шлях, що з'єднує Атлантичний і Тихий океани. Незважаючи на те, що Кук вже планував вийти на пенсію і стати консультантом при підготовці цієї подорожі, він погодився її очолити особисто.
Для цієї мети Адміралтейство спорядило кораблі «Резолушн» на чолі з Куком і спеціально придбаний «Дискавері» з капітаном Чарльзом Клерком, учасником попередніх експедицій Кука. Вони нарізно вирушили у подорож з Плімута -
12 липня 1776 року відплив «Резолушн», а
1 серпня - «Дискавері» і зєдналисьу Кейптауні, звідки разом прослідували до Тасманії,
Нової Зеландії і Таїті.
22 грудня 1777 року кораблі перетнули екватор і
18 січня 1778 року прибули до Гавайських островів, ставши першими європейцями, що віддвідади архіпелаг, названий Куком Сандвічевими островами на честь лорда Адміралтейства, Джона Монтегю, герцога Садвічеського. Через два тижні експедиція вирушила в напрямку Аляски. Кук пройшов Берінговою протокою, перетнув Північне полярне коло і увійшов у Чукотське море, але був змушений повернутись, оскільки натрапив на вкриті льодами води.
26 листопада 1778 року експедиція знову висадилася на Гавайях, щоб перезимувати.
Незважаючи на те, що під час першого візиту європейці були прийняті аборигенами надзвичайно гостинно, двомісячна зимівля завершилась конфліктом через масових крадіжок майна з кораблів. Переговори з місцевим правителем Каланіопу привели до збройної сутички, в якій загинув вождь одного з племен. Кук з командою спробували рятуватись втечею на корабель, але в сум'ятті відступу він
був убитий гавайцями. Разом з ним загинули ще чотири морські піхотинці і двоє були поранені. Щоб забрати тіло Кука, капітан Клерк провів військову операцію, в ході якої під прикриттям гармат висадився десант і спалив дотла прибережні поселення і відкинув гавайців в гори. Після цього вони доставили на «Резолушн» кошик з п'ятьма кілограмами м'яса і людську голову без нижньої щелепи, які
22 лютого 1779 року були поховані в морі.
Натаніел Денс «Чарльз Клерк», 1776 рік
Під командування Клерка «Резолушн» і «Дискавері» доплили до Камчатки, звідки після ремонту була здійснена ще одна спроба пройти через Берінгову протоку. Зазнавши невдачі, вони знову прибули до Петропавловська-Камчатського, де
22 серпня 1779 року Клерк помер від туберкульозу, на який був хворий протягом усього плавання. Експедиція повернулась на батьківщину через п'ять місяців і
4 жовтня 1779 року увійшла в порт міста Ширнесс.
Карта третьої експедиції Джеймса Кука (синім позначено маршрут після його загибелі)
Звістки про смерть Джеймса Кука і Чарльза Клерка на цей момент вже дійшли Великобританії і повернення «Резолушн» та «Дискавері» пройшло без урочистостей. Щоденники Кука і корабельний журнал, який він вів власноруч, були видані у в
червні 1784 року - незважаючи на високу ціну суспільний інтерес до особистості Джеймса Кука був настільки великим, що тритомне видання на 1617 сторінках було розпродане протягом кількох днів і стало бестселером.
Матеріали сайту «Цей день в історії» поширюються за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)»
При їх використанні пряме, активне гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Читайте нас також у Google+, Facebook, Twitter, YouTube; стрічки новин (RSS): сьогоднішні події, нові статті.