Леонід Кучма — другий Президент України
10 липня 1994 року в Україні пройшов другий тур виборів президента, в якому переміг Леонід Данилович Кучма, котрий набрав 52,15% голосів (14 016 850) проти 45,06% (12 111 603) у чинного президента Леоніда Кравчука.На обкладинці: Леонід Данилович Кучма
20259
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Колишній генеральний директор виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод», делегат XXVII і XXVIII з'їздів КПРС, лауреат Ленінської премії, Леонід Кучма в 1990 році був обраний депутатом першого скликання Верховної Ради України, в котрій став одним з лідерів неофіційної групи "червоних директорів". За їх підтримки у жовтні 1992 року він був обраний прем'єр-міністром України, якому парламент надав надзвичайні повноваження — згідно із законом № 2796-XII від 18 листопада 1992 року, Кучма отримав право призначати і знімати керівників регіонів та видавати декрети, котрі мали силу законів.

7 червня 1993 року на Донбасі почалась безстрокова забастовка шахтарів, невдоволених хронічними невиплатами заробітної плати. Їх "похід на Київ" змусив Верховну Раду призначити на 26 вересня консультативний референдум про довіру президенту і парламенту. Розуміючи хисткість свого положення і отримавши відмову Верховної Ради у продовженні на чергові півроку своїх надзвичайних повноважень, 21 вересня Леонід Кучма, котрий за рік так і не започаткував жодних реформ, подав у відставку. Щоб вирішити політичну кризу, яка охопила всі гілкі влади, ВР за два дні до референдуму скасувала його проведення, натомість призначивши на 27 березня 1994 року вибори до парламенту і на 26 червня — дострокові вибори президента.

За підтримки Ради промисловців та підприємців України, створеної в 1992 році для лобіювання інтересів "червоних директорів", в березні наступного року Леонід Кучма знову був обраний депутатом ВР України і виставив свою кандидатуру на виборах президента. У першому турі перемогли дійсний президент Леонід Кравчук (38,36%) і опозиційний до нього Леонід Кучма (31,17%). У другому турі, який пройшов 10 липня 1994 року, Леонід Кучма, которого підтримав південь та схід країни, отримав 52,15% голосів тих, хто взяв участь у виборах, і 19 липня був проголошений президентом України.

Того ж дня Кучма, прем'єр-міністр Віталій Масол та спікер парламенту Олександр Мороз опублікували заяву про спільність дій гілок влади і в жовтні Верховна Рада схвалила розроблену командою нового президента стратегію економічних реформ. В 1995 році в Україні пройшла ваучерна приватизація, яка дозволилила формально роздержавити вагому частку економіки країни, 1996-у — почалася реформа аграрного сектору, завдяки якій колишні колгоспні землі було розпайовано між селянами, що працювали на них; у вересні того ж року було проведено грошову реформу.

Прийшовши до влади під гаслами відновлення економічних відносин з Росією, Леонід Кучма зумів урегулювати проблему кримського сепаратизму, в грудні 1994 року Україна підписала т. зв. Будапештський меморандум про гарантії безпеки з боку Росії, США та Великобританії у зв'язку з приєднанням України до "Договору про нерозповсюдження ядерної зброї", в травні 1997-го — "Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною", відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання поважати територіальну цілісність один одного, в грудні 1997-го — Угоду про поділ Чорноморського флоту між Україною і Російською Федерацією.

У внутрішній політиці Леонід Кучма сприяв формуванню державно-олігархічної системи і концентрації в одних руках законодавчої, виконавчої та судової влади, що привело до тотальної корумпованості державного апарату і його зрощенню з регіональними кримінальними елітами при повній безконтрольності "силових" структур, на які була покладений захист режиму. Це привело до численних резонансних вбивств, політичних скандалів як за першого, так, особливо, і другого (1999-2004 рр.) президенства Кучми, коли він був звинувачений у фальсифікаціях виборів, придушенні свободи слова і вбивстві опозиційного журналіста.

Незважаючи на те, що Конституційний суд дозволив Кучмі болотуватись на третій президентський термін, він від такого кроку відмовився. Проте його активна участь у протегуванні ставленика донецьких олігархічно-кланових кіл Віктора Януковича привела до дестабілізації країни і Помаранчевої революції.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 5
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 8 липня 2014. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 10 липня

Загибель Генріха II Валуа

1559
#ЦейДень

Все про 10 липня

Події, факти, персоналії

«Чорна королева» Катерина Медічі

1559

«Мавп'ячий процес»

1925

Режим Віші

1940

Павло Лазаренко — п'ятий Прем'єр-міністр України

1996