сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search menu
Незалежність Венесуели
5 липня 1811 року Конгрес венесуельських провінцій проголосив незалежність від Іспанії і створення Сполучених Штатів Венесуели. Перша Венесуельска республіка проіснувала рік і, втративши підтримку місцевого населення, була змушена капітулювати під натиском іспанських колоніальних військ.
4234
Політика
Володимир Лук'янюк
Першим європейцем на території сучасної Венесуели, був Христофор Колумб, який 1 серпня 1498 року висадився поблизу гирла ріки Оріноко. Наступного року у Південній Америці в складі експедиціїї іспанця Алонсо де Охеди побував італійський картограф Амеріго Веспуччі, який назвав селище аборигенів на півострові Гуахіра, які проживали в будинках, що стояли над водою на палях, Маленькою Венецією (Венесуелою). Поступово ця назва поширилась на деякі інші селища, а з кінця XVI століття - на все північне узбережжя Південної Америки.
У 1502 році Охедою було засноване перше на території Венесуели (і всієї Південної Америки) поселення європейців - колонію Санта-Крус (сучасна провінція Арагуа), яка проіснувала три місяці. У 1520 році було засновано перше постійне європейське поселення у Південній Америці - місто Нуево-Толедо (нині - Кумана), у 1567 році - Леон де Каракас (сучасний Каракас), дещо пізніше - Валенсія, Баркісімето та Меріда, і до кінця XVIII століття іспанці, подолавши опір місцевих племен, колонізували територію практично всієї сучасної Венесуели, яка входила до віце-королівства Нова Іспанія, а з 1717 року - до віце-корлівства Нова Гранада як генерал-капітанство.
Наполеонівські війни в Європі послабили імперську владу Іспанії - 6 травня 1808 року король Фердинанд VII був змушений зректись престолу на користь брата Наполеона Жозефа Бонапарта. Це змусило іспанців розпочати власну війну за незалежність від французів, що ослабило колоніальні адміністрації в іспанських володіннях. 19 квітня 1810 року в Каракасі відбулось відкрите засідання муніципальної ради, на якій було створено Верховну хунту, котра взяла на себе виконавчу та законодавчу владу, відмовившись підкорятись метрополії. Досить швидко подібні хунти були створені і в інших містах Венесуели, які визнали владу Верховної хунти Каракасу і закликали до скликання з'їзду венесуельських провінцій.
У грудні 1810 року на батьківщину повернувся Франсиско де Міранда, змушений емігрувати в 1806 році після невдалої спроби збройного повстання проти колоніальної адміністрації Венесуели. Він закликав до негайного проголошення незалежності, був призначений генерал-лейтенантом патріотичної армії Венесуели і завдяки об'єднанню навколо себе революційно настроєних людей, зумів переконати Конгрес венесуельських провінцій проголосити 5 липня 1811 року незалежність Венесуели у вигляді новї держави - Сполучених Штатів Венесуели.
Франсиско де Міранда
Франсиско де Міранда
21 грудня 1811 року Конгрес затвердив конституцію країни, за якою було створено двопалатний парламент і тріумвірат, що очолив виконавчу владу. Через те, що ряд провінцій не визнали новий уряд в Каракасі, в країні почалась громадянська війна, яка привела до економічної кризи та гіперінфляції, що налаштувало проти тріумвірату значну частину населення.
Щоб консолідувати владу, в липні 1812 року Франсиско де Міранда був призначений генералісімусом і отримав диктаторські повноваження, проте його армія, втративши організованість, зазнала ряд поразок від вірних іспанській короні військ. 25 липня 1812 року він був змушений капітулювати і Перша Венесульська республіка припинила своє існування.
Друга Венесульська республіка була проголошена Сімоном Боліваром 7 серпня 1813 року, проте вона також проіснувала лише рік. Остаточно свою незалежність Венесуела здобула 17 грудня 1819 року, коли конгрес із 26 делегатів, які представляли Венесуелу та Нову Гранаду зібрались у місті Агностура, обрали Сімона Болівара президентом об'єднаної країни, яка отримала назву Колумбія і включала сучасні власне Колумбію, Панаму, Венесуелу, Еквадор, північ Перу і пінічний схід Бразилії.
У 1829 році, після звинувачення Болівара у бонапартизмі і бажанні створити власну імперію, Венесуела вийшла зі складу Колумбії, яка остаточно розпалась через п'ять років.
4 липня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»
Пряма Мова
Енн Епплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною»
Політика
Латинська Америка
Нова історія

Головні події 5 липня

#ЦейДень
Все про 5 липня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left4 липня
6 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward