Незалежність Венесуели
Скликаний в Каракасі конгрес семи венесуельських провінцій 5 липня 1811 року проголосив їх незалежність від Іспанії і створення Сполучених Штатів Венесуели. Перша республіка проіснувала рік і, втративши підтримку місцевого населення, капітулювала під натиском іспанських колоніальних військ.
10887
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Першим європейцем на території сучасної Венесуели, був Христофор Колумб, який 1 серпня 1498 року висадився поблизу гирла ріки Оріноко. Наступного року у Південній Америці в складі експедиціїї іспанця Алонсо де Охеди побував італійський картограф Амеріго Веспуччі, який назвав селище аборигенів на півострові Гуахіра, які проживали в будинках, що стояли над водою на палях, Маленькою Венецією (Венесуелою). Поступово ця назва поширилась на деякі інші селища, а з кінця XVI століття — на все північне узбережжя Південної Америки.

У 1502 році Охедою було засноване перше на території Венесуели (і всієї Південної Америки) поселення європейців — колонію Санта-Крус (сучасна провінція Арагуа), яка проіснувала три місяці. У 1520 році було засновано перше постійне європейське поселення у Південній Америці — місто Нуево-Толедо (нині — Кумана), у 1567 році — Леон де Каракас (сучасний Каракас), дещо пізніше — Валенсія, Баркісімето та Меріда, і до кінця XVIII століття іспанці, подолавши опір місцевих племен, колонізували територію практично всієї сучасної Венесуели, яка входила до віце-королівства Нова Іспанія, а з 1717 року — до віце-корлівства Нова Гранада як генерал-капітанство.

Наполеонівські війни в Європі послабили імперську владу Іспанії — 6 травня 1808 року король Фердинанд VII був змушений зректись престолу на користь брата Наполеона Жозефа Бонапарта. Це змусило іспанців розпочати власну війну за незалежність від французів, що ослабило колоніальні адміністрації в іспанських володіннях. 19 квітня 1810 року в Каракасі відбулось відкрите засідання муніципальної ради, на якій було створено Верховну хунту, котра взяла на себе виконавчу та законодавчу владу, відмовившись підкорятись метрополії. Досить швидко подібні хунти були створені і в інших містах Венесуели, які визнали владу Верховної хунти Каракасу і закликали до скликання з'їзду венесуельських провінцій.

У грудні 1810 року на батьківщину повернувся Франсиско де Міранда, змушений емігрувати в 1806 році після невдалої спроби збройного повстання проти колоніальної адміністрації Венесуели. Він закликав до негайного проголошення незалежності, був призначений генерал-лейтенантом патріотичної армії Венесуели і завдяки об'єднанню навколо себе революційно настроєних людей, зумів переконати Конгрес венесуельських провінцій проголосити 5 липня 1811 року незалежність Венесуели у вигляді новї держави — Сполучених Штатів Венесуели.

Франсиско де Міранда
Франсиско де Міранда

21 грудня 1811 року Конгрес затвердив конституцію країни, за якою було створено двопалатний парламент і тріумвірат, що очолив виконавчу владу. Через те, що ряд провінцій не визнали новий уряд в Каракасі, в країні почалась громадянська війна, яка привела до економічної кризи та гіперінфляції, що налаштувало проти тріумвірату значну частину населення.

Щоб консолідувати владу, в липні 1812 року Франсиско де Міранда був призначений генералісімусом і отримав диктаторські повноваження, проте його армія, втративши організованість, зазнала ряд поразок від вірних іспанській короні військ. 25 липня 1812 року він був змушений капітулювати і Перша Венесульська республіка припинила своє існування.

Друга Венесульська республіка була проголошена Сімоном Боліваром 7 серпня 1813 року, проте вона також проіснувала лише рік. Остаточно свою незалежність Венесуела здобула 17 грудня 1819 року, коли конгрес із 26 делегатів, які представляли Венесуелу та Нову Гранаду зібрались у місті Агностура, обрали Сімона Болівара президентом об'єднаної країни, яка отримала назву Колумбія і включала сучасні власне Колумбію, Панаму, Венесуелу, Еквадор, північ Перу і пінічний схід Бразилії.

У 1829 році, після звинувачення Болівара у бонапартизмі і бажанні створити власну імперію, Венесуела вийшла зі складу Колумбії, яка остаточно розпалась через п'ять років.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 3
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 4 липня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 5 липня

Ферраро-Флорентійська унія

1439
#ЦейДень

Все про 5 липня

Події, факти, персоналії

Створення Комуністичної партії (більшовиків) України

1918

Курська битва

1943

Прем'єра бікіні

1946