сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Самогубство Ернеста Хемінгуея
Після тривалої і глибокої депресії, викликаної алкоголізмом і відсутністю творчого натхнення, 2 липня 1961 року пострілом з рушниці скінчив життя самогубством 61-річний американський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури Ернест Хемінгуей.
На обкладинці: Ернест Хемінгуей, 1953 рік
10500
Особистості
Володимир Лук'янюк
У 1953 році Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море», написану два роки перед тим. Оцінена автором як «краще, що я міг коли-небудь написати», вона принесла Хемінгуею світову славу і мала вирішальнмй вплив на рішення Нобелівського комітету про присудження Хемінгуею премії в галузі літератури. Звістку про це він отримав в кінці жовтня 1954 року, але не міг особисто бути присутнім на церемонії вручення нагороди у Стокгольмі через травми, отримані під час двох авіакатастроф, які він пережив того року в Африці.
До 1956 року Хемінгуей був практично прикутий до ліжка, лікуючи травмовані нирки, печінку і хребет, був змушений кинути пити, що його сильно пригнічувало. У жовтні того ж року він поїхав у Париж і випадковим чином знайшов залишені ще у 1928 році в готелі «Ritz» щоденники, перечитуючи котрі, почав роботу над книгою спогадів «Свято, яке завжди з тобою» і продовжив її на Кубі у своєму домі, придбаному ще в 1940-х роках. Робота над мемуарами просувалася важко і Хемінгуей почав впадати в депресію, все частіше дратуючись від великої кількості гостей, які відвідували його в передмісті Гавани.
У 1959 році Хемінгуей придбав будинок у містечку Кетчум, штат Айдахо, куди переїхав наступного року, залишивши на Кубі у банківському сховищі свої рукописи. Незважаючи на особисте знайомство з Фіделем Кастро, у 1960 році гаванський будинок Хемінгуея і його величезна бібліотека була конфіскована кубинським урядом як власність американського громадянина.
Це погіршило психічний стан фізично стомленого і знервованого відсутністю творчої наснаги письменника - до депресії, діабету і гіпертонії додалась манія пересідування агентами ФБР, які ніби-то ведуть за ним тотальний контроль, прослуховуючи телефони, перевіряючи пошту і банківські рахунки. Після чергової кризи у листопаді 1960 року Хемінгуея помістили у спеціалізовану клініку, де намагались вилікувати за законами психіатрії того часу - седативними препаратами і електрошоком. Він був виписаний через 53 дні у ще гіршому депресивному стані - усвідомлення того, що йому стає все важче писати, відмовляє пам'ять, було настільки болісним, що часом Хемінгуей не міг стримати сліз і став подейкувати про самогубство.
У квітні 1961 року після того, як дружина застала його з карабіном у руках і залишеною на столі передсмертною запискою, Хемінгуея знову помістили у клініку, звідки він був виписаний 30 червня після чергового курсу електрошокової терапії. Два дні по тому, вранці 2 липня 1961 року Хемінгуей одягнув свій червоний халат, який жартома називав «імператорським», зарядив двома патронами двоствольну рушницю і, сівши за робочий стіл, приклав дуло до голови й натиснув на курок.
Ернест Хемінгуей зі своєю четвертою дружиною Мері, 1953 рік
Ернест Хемінгуей зі своєю четвертою дружиною Мері, 1953 рік
Ернеста Хемінгуея поховали на місцевому кладовищі містечка Кетчум за католицьким обрядом - рідні стверджували, що смерть настала в результаті нещасного випадку. 21 липня 1962 року за згодою із вдовою письменника у їх колишньому гаванському будинку був відкритий музей Хемінгуея, оформлений як дарунок кубинському народу. У 1964 році вона упорядкувала рукописи Хемінгуея і опублікувала його останню книгу «Свято, яке завжди з тобою», яку він так і не закінчив за життя, і повідомила про справжню причину його смерті.
Через 35 років після загибелі Ернеста Хемінгуея, 1 липня 1996 року, самогубством покінчила життя його внучка, модель і актриса, Марго Хемінгуей - вона стала п'ятою людиною в чотирьох поколіннях сім'ї, щоб пішла з життя таким способом.
1 липня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Особистості
Америка
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 2 липня 1961

#ЦейДень
Все про 2 липня 1961
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left1 липня
3 липняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

arrow_upward